На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
Колись, коли була ще молодою, то мріяла про велику і дружню сім’ю. Де всі будуть триматися купки і з любов’ю відноситись один до одного. Та життя саме покерувати
“Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, –  прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
Мій чоловік Антон ніколи не був “худеньким”. Але в останні роки кілограми на ньому збільшуються з неймовірною швидкістю. І мені не подобається, що Антон нічого з цим не
Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
Свекруха просто нагліє і використовує мене по повній програмі. Я не знаю, як маю з нею домовитися по-доброму. Боюсь, що “бурі” нам не оминути. Річ в тім, що
До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди
До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову.
Сьогодні човгаю по снігу додому, в думках обдумую, що приготувати на вечерю. Але в під’їзді застигла, адже побачила свого переляканого кота. Потім мене ще й сусідка запитала, чого це до нас свекруха заходила і що там сталося з Пушком. Виявилося Галина Михайлівна без дозволу взяла дублікат ключів, пробралася в нашу квартиру і мого домашнього кота винесла на вулицю, на мороз. Тоді я дуже була зла, а коли подзвонила до свекрухи, то та навіть не заперечувала. – Ти ще молода і зовсім не розумієш! Насправді я вас рятую!
Я чогось думала, що вийти заміж – і все життя вдалося, але ні. Виходить, що треба ще з свекрухою подружитися. Але давайте про все по-порядку. В мене є
Цими вихідними я поїхала на день народження до зятя. Чоловік через роботу не зміг, тому я чкурнула одна. Діти влаштували цікаву екскурсію, ми наробили багато фото на пам’ять, були ще й свати. Одним словом, ці два дні ми провели дуже гарно і цікаво. Та вже по приїзду я від знайомих дізнаюсь, що мій чоловік вже так “нацупив” грошей, що дочці квартиру в місті прикупив, а я їздила на новосілля. А все це через фото, які діти виклали в соцмережі
Людська заздрість немає меж. Особливо зі сторони моєї сусідки, яка все життя переймається мною і моїми дітьми. Зі своїм Мироном, ми створили сім’ю, коли нам обидвом вже було
Гарувала я все життя, щоб дітей на ноги поставити. Зараз вони дорослі і самодостатні. Кожного року вони по морях літають. Але обідно мені за себе, бо жодного разу ні син, ні дочка, не подумали про мене. За своє життя я моря жодного разу не бачила. Але скоро в мене ювілей і я навіть виробила закордонний паспорт. Скажу їм прямо, бо інакше до дітей не дійде. Тепер їх черга на мене тратитися і в мене гроші “вкладати”
Все життя я присвятила своїм дітям. Скільки себе пам’ятаю, завжди дбала про їхній комфорт і забаганки. Коли сину було одинадцять, а дочці дев’ять, ми з чоловіком розлучились. Тоді
Свою Анну я привела на світ в ранньому віці, тому й “бабусею” стала, ще геть молодою. Відразу ж після появи першого онука ми з Анною домовилися, що називати він мене буде просто Катею. В мене є ще син, який від Матвійка старший всього на чотири роки. Всім все підходить, але моя шістдесятирічна сваха цього пережити не може. Окрім “тикань” у фейсбуці чи Тік Тоці, вона ще й на мій сорок п’ятий ювілей мені подарунок зробила, який нагадує всім, а перш за все, мені, – що я не Катя, а “бабуся”
Я тут читала багато різних історій про свах чи сватів, але такої, яка була, чи навіть продовжує бути в мене, я не бачила. Ось тому й хочу вам
Ми з Дмитром доводили до пуття стару дачу, якою його родина володіє вже давно. Я складала папери в коробки, які були закинуті в стару шафу, і знайшла свідоцтво про шлюб свекрухи. Я посміхнулася при згадці про минуле. Але потім помітила, що ім’я та прізвище нареченого не збігаються. Я пішла з цим документом до свого чоловіка, і він сказав мені, що знає про це, але мама не любить, коли говорять про її перший шлюб. Каже, що згадувати немає що. Та через деякий час я відкрила цю таємницю!
Я зустріла першого чоловіка свекрухи. Він розповів мені про неї речі, від яких у мене паморочиться голова Я добре ладнаю зі своєю свекрухою Марією Степанівною. Нещодавно я дізналася
Мій чоловік минулого року дав мамі майже п’ять тисяч, щоб та накрила стіл на Різдвяні свята. Річ в тім, що з Італії мала приїхати хресна мама Володі з чоловіком. Свекруха моя грошей немає, але хоче з себе показати пана. Все минуло гарно, а вже через місяць ми дізналися, що тітка Ніна передала нашій сім’ї сто євро. Але ці гроші осіли в кишені Ірини, бо в неї вічні фінансові проблеми. Цього року історія повторюється, але ми вже сказали, що і копійкою не поможемо і святкувати з ними не будемо!
Мій чоловік минулого року дав мамі майже п’ять тисяч, щоб та накрила стіл на Різдвяні свята. Річ в тім, що з Італії мала приїхати хресна мама Володі з

You cannot copy content of this page