Головна

olesya

Зі свого боку я не тримала на Оксану зла за те, що вона мене забула і вирішила перша зателефонувати. З перших слів було зрозуміло, що розмова в нас не та, що була раніше. Я розказала, як ми справляємось з Даринкою, так назвали ми нашу донечку, які в неї успіхи, на що почула: “І тут тобі везе! Ну за що не візьмешся, всюди “зелене світло”. І чоловік на руках носить, і дитина радує”
життєві історії 0
Заздрість руйнує все навколо нас, вона закриває нам очі на красу цього світу. Ми з подругою товаришуємо ще зі школи. Знаємо одна одну як то кажуть з пів
Мені потрібно було позичити гроші, до зарплати було ще далеко, а на ліки не вистачало. Звичайно, відразу ж побігла до Віруні. Кажу “так і так”, виручи, допоможи. На що почула категоричну відповідь: “Марто, у нас ремонти, не проси – нема.” Забувся вже той час, коли я їй весільну сукню позичала. Та я образи не тримала. В неділю Віра забігла до мене похвалитися обновками. Я стіл накрила і стала припрошувати. Я ж не думала, що вона така
життєві історії 0
”Не дай Боже з діда пана!”, – так і моя бабуся колись казала! В житті кожен дає собі раду, як може! Комусь краще дається, комусь гірше! Але якось
Мене звати Катя, а мою колишню подругу – Леся. Скільки себе пам’ятаю – стільки й товаришували. Колись були інші ігри: “хованки “,”пекар”, “магазин”, “лікарня” та найкраща – це гра з ляльками. Та ми вже давно не діти. Останнє “спілкування” я не забуду ніколи. Наші діти навчаються в одному класі. Нас викликали на батьківські збори. Я просто не могла змовчати
життєві історії 0
У кожного своя правда і свій шлях широкий. Хочу розказати про дружбу, яка будувалась ще з дитинства, а зруйнувалась в одну мить. Мене звати Катя, а мою колишню
Я знала, що Уляна прибуде з дітьми, все вимила, вичистила, кімнату їм приготувала. То була субота, вже після обіду. Як тільки сестра брата з машини вийшла, взялася за мітлу і давай сходи підмітати. Потім зі своєї кімнати килим винесла, щоб потріпати. Робила так, ніби хтіла показати, що вона краща господиня за мене. І нічого, що з тих килимів нічого не летіло, головне, “картинка”. Свекруха щоб цього не бачити взяла в руки мотику і пішла на город
життєві історії 0
Я живу зі свекрухою в селі, але стосунки в нас дуже хороші. Тільки злить мене одне – коли з міста приїжджає її дочка. Ну не можу я знайти
Мій чоловік прийшов з роботи втомлений і голодний. Мене дома не було. Наталя в той час гралася з Андрійком в кімнаті. Моя подруга в нас дома, як своя людина, тому пішла на кухню, розігріла борщу, зробила канапки, і подала Денису. Коли цю картину побачив син, то миттю побіг в кімнату, взяв наше сімейне фото і почав обіймати своїми маленькими рученятками. Наш син тоді майже не розмовляв, та його посил зрозуміли всі
життєві історії 0
Мій чоловік прийшов з роботи втомлений і голодний. Мене дома не було. Наталя в той час гралася з Андрійком в кімнаті. Моя подруга в нас дома, як своя
Коли мій похресник розлучився з Алісою, покинувши двох донечок-красунь, я дуже на нього образилася і стала на бік його дружини. Я приходила до них в гості, ми разом гуляли. З Артемом деякий час ми навіть не спілкувалися. Та одного разу в неділю я забігла до них на хвилинку і почула від дівчаток таке, від чого зойкнуло серце. Я зробила велику помилку, про яку сильно пошкодувала
життєві історії 0
В цей момент в мене ніби щось переключилося Ми з Ольгою були кумоньками, я хрестила її синочка Артема. Ми не були родичами, а найкращими подругами ще з дитинства.
Все було у брата: жінка-красуня, синочок. Руслан пішов у зяті. Мав роботу, але мала заробітня плата зробила своє. Почав шукати легшого хліба – друзі порадили щось “ліве”. Брат дуже хотів окрему квартиру, дорогу машину і ще знайти тата і показати – чого досягнув у житті і без його допомоги. Ці такі мрії дитинства переросли у щось більше. Закінчилось все тим, що дружина подала на розлучення, оскільки боргова яма лише зростала
життєві історії 0
Не дає мені жити лише одне – чому він (мій батько, якщо можна так про нього казати) залишив маму з двійнею на руках. Половину свого життя я хотіла
З першого дня мій син став на захист рідної землі. Але так сталося, що з протилежного боку на нього “націлився” – двоюрідний брат, який жив в Донецьку. Його довго не брали в ті “загони”, він переховувався. Та пів року тому брат подзвонив і сказав, що Віктор вже “в строю”. А місяць тому його не стало. Я ледь це пережила. Я просила сина висловити дядьку своє співчуття, але той не зміг через себе переступити
життєві історії 0
Я навіть боялась думати про таке, але сталося і нічого вже не повернеш… Я мама двох синочків. А ще, я кохана дружина. Сама я родом з Донецька, але
Недавно в мене поламався телефон. Я подзвонила сину, пожалілася. Я нічого його не просила, не сміла, бо знаю, що всім зараз важко. Але Іванко в суботу приїхав в село з “подарунком”. – Мамо, беріть, тільки моїй Наді нічого не розказуйте. – Я все прекрасно зрозуміла. Поїхав син до міста, коли вже починало темніти, бо ще траву косив. І тут на екрані висвітилось – “невістка”. – Ви совість взагалі маєте?
життєві історії 0
Недавно в мене поламався телефон. Я подзвонила сину, пожалілася. Я нічого його не просила, не сміла, бо знаю, що всім зараз важко. Але Іванко в суботу приїхав в
Я ж сів, підрахував, і зрозумів, що робота Каті з такими витратами не окупається. Новий одяг, косметика, взуття. Благо, я переконав дочку, що брови і нігті в неї гарні без нічого. Нехай сидить Катя з трьома дітьми дома і не рипається. Зять повинен всім забезпечувати. Але свати мене дивують, кажуть, Каті треба в люди виходити, бо “здичіє”. Вийшла вона недавно, поїхала в Польщу на полуницю. Навіть місяць не протрималася. – Та там важко!
життєві історії 0
Ми з дружиною виховала одну доньку. Я побудував гарний будинок, тому коли Катерина вийшла заміж, то привела в дім зятя. Ми з дружиною вчителі. Я фізкультури, а Настя

You cannot copy content of this page