fbpx
Коли біля наших воріт зупинилася машина, мої речі вже були складені в клітчасту сумку. Мама навіть не вийшла і не провела мене. Я ж прекрасно знала, куди їду. Напередодні випадково почула, як Валя з мамою обговорювали, що відправлять мене в інтернат. Один Василь поцілував мене і сказав, що коли в них все наладиться, вони заберуть мене назад. Та цього не сталося
Коли біля наших воріт зупинилася машина, мої речі вже були складені в клітчасту сумку.
Стодола палала так, що було видно на пів села. Людмила добре розуміла, чиїх це рук справа. – Не хоче Анна віддавати їй, жінці, яка з дитиною залишилася одна, свого улюбленого синочка Василя. – За тебе люба заміж вийде, а ти її, Людку цю пильнуєш. – До сьогодні стару будівлю називають “чорним домом”. Лише ці стіни бачили справжнє кохання, та вони мовчать
Стодола палала так, що було видно на пів села. Людмила добре розуміла, чиїх це
Вісімнадцятого лютого буде рік, як немає моєї Тамари на цьому світі. Треба в церкві службу замовити і дітям подзвонити. А може і Ніні, подрузі Тамари дати знати? Скільки їй тут їхати, з Трускавця. Тільки поговорив, Ніна дала добро, а потім задумався. Сусіди ж собі понавидумують, що я іншу жінку на річницю Тамари в дім привів. Та й діти засудять. Ніна ніби відчула, сама передзвонила
Вісімнадцятого лютого буде рік, як немає моєї Тамари на цьому світі. Треба в церкві
При першій зустрічі я Оксану прямо запитала, де вона працює. – Ой, вам з “хорошим приданим” невістка попалася. Я не з бідних. Все що маю, сама досягла. Робота дає хороший дохід. Ми з дівчатами “викручуємо” чоловіків в дорогих ресторанах. – Я від почутого за голову взялась. А в Олексія ніби з очима щось, ну не бачить він справжню суть Оксани. Ще такої дівиці під моїм дахом не було!
При першій зустрічі я Оксану прямо запитала, де вона працює. – Ой, вам з
Я того дня ніби щось відчував, прийшов додому раніше. А там моя Валентина з чемоданами на порозі стоїть. Діти поруч з рюкзачками на плечах. Не сказавши мені жодного слова, вони поїхали до батьків. Я ще тоді їй у слід прогримів, що не впорається вона без мене. Все життя я її забезпечував. Але минув час, а від них жодної звісточки. А одного разу я зустрів свою Валю в центрі
Я того дня ніби щось відчував, прийшов додому раніше. А там моя Валентина з
Олег тобі не рівня, – раз у раз наголошувала мені мама. – Ну як ти собі уявляєш життя з чоловіком, у якого від попереднього шлюбу підростає дитина? Та ти просто не розумієш, у що вляпуєшся! – Я нікого не слухала, і стала з Олегом на рушничок щастя. Перші “питання” почались через три тижні
Олег тобі не рівня, – раз у раз наголошувала мені мама. – Ну як
Ти, дитино, не журись, ще знайдеш своє щастя. Живіт у тебе ж не росте? Інша річ моя Юлечка. Вона ж з дня на день мені онука подарує. Не віриш? Підійди-но до автівки. Вона там, просто вийти соромиться. – Степан навіть слова не сказав, сів в автівку і поїхав до іншої женитися, а я залишилася стояти біля брами, що прикрашена стрічками і кульками
Ти, дитино, не журись, ще знайдеш своє щастя. Живіт у тебе ж не росте?
Їдь з дитиною до столиці і мовчи. Не чоловіча це справа, з дитям тягатися. Ти мама, така твоя доля. А то ще договоришся і покине тебе мій Павлик. Я сама дивуюся, як він все це терпить. Зі здоровою дитинкою не легко, а тут така ситуація!, – сказала мені свекруха, коли я одною рукою тягла коляску, а в іншій чемодан, направляючись з дитиною до чергового світила медицини в Києві
Їдь з дитиною до столиці і мовчи. Не чоловіча це справа, з дитям тягатися.
У мене є двоюрідна племінниця Ліза, дівчина гарна, але не дуже до роботи. Під час навчання в університеті зустрічалася з молодими людьми, але тільки справа доходила до спільного проживання, майже одразу кидала хлопців: ну, не хотіла прибирати та готувати, налагоджувати побут. – З іноземцями по-іншому: там не треба ні прибирати, ні готувати, або як мінімум будемо робити все по черзі! Тут їй співмешканець і виставив рахунок, ось це – ти купувала, ось це я, ось рахунки за оренду квартири, за комунальні, все порівну, навпіл, зведіть дебет з кредитом, будь ласка
У мене є двоюрідна племінниця Ліза, дівчина гарна, але не дуже до роботи. Під
У мене один син Женя. Кілька років тому він одружився та намагалися вони жити окремо. Винаймали з дружиною квартиру, а ми з чоловіком жили для себе. Молоді нас особливо не турбували, тому стосунки складалися дуже нічого. Але все змінилося з народженням двійнят у мого сина. Ми з чоловіком запропонували переїхати дітям з онуками до нас. Вони з полегшенням зітхнули. Квартира у нас велика, чотири кімнати. Так і жили, доки до нас невістка не підселила ще одну мешканку
У мене один син Женя. Кілька років тому він одружився та намагалися вони жити

You cannot copy content of this page