“Доню, тобі вже тридцять. Ти незаміжня. А годинник цокає…” О, ці безкінечні розмови: коли ти нарешті вийдеш заміж, коли подаруєш мені онуків
– Послухай, Іринко, дитино, тобі вже тридцять. Час, який відпущено тобі на те, щоб створити щасливу родину, вже минає. Хіба ти не чуєш, як годинник цокає? Чому ти не порадуєш свою стару матусю? Не можна бути такою жорстокою, доню, не можна. Я повинна побачити онуків на цьому світі, а не дивитися на них з райського […]