Головна

життєві історії

Побудувати свій великий будинок – це була моя величезна мрія й ціль, бо так ми хотіли з чоловіком, але Петра рано не стало. Адже це не тільки в плані фінансів дуже затратно. Скільки потрібно сил, щоб ретельно спланувати, найняти робітників і зробити все якісно! Тому 13 років тому я й поїхала в Італію. Чому б не одружити з дочкою нашого сусіда? Ярославу було вже під тридцять, та й подобаються вони один одному. Я поїхала практично відразу після весілля Каті зі спокійною душею
життєві історії 0
Побудувати свій великий будинок – це була моя величезна мрія й ціль, бо так ми хотіли з чоловіком, але Петра рано не стало. Адже це не тільки в
Учора під час вечері Дмитро знову: – Юль, ти маєш продати квартиру, інакше не вижевемо. Бачиш же, бізнес зовсім “ліг”, і я в цьому не винен, це все ці події. А я завжди знала, що можу бути впевнена у тих грошах, які мені платять мої квартиранти. Сума не дуже велика, але це краще, ніж нічого
життєві історії 0
Мій чоловік завжди чудово заробляв. Так добре, що я могла дозволити собі не працювати зовсім. Звичайно, я займалася будинком і дітьми – у нас їх двоє, тож без
У нас з дружиною 4 дітей, тому ми навіть не думали: 1 березня вже тримали курс з Бучі в США. І ось Нью-Йорк, а наша країна викликає співчуття. Хендімен у нас у домі – такий живенький персонаж родом із Чорногорії. За одне вікно він запросив не мало не мало 70 доларів: «А що, нормально, тут вам не Європа». Мило, дуже доброзичливо, але халтура всюди
життєві історії 0
У нас з дружиною 4 дітей, дві дівчинки і два хлопчика, тому ми навіть не думали: 1 березня вже тримали курс з Бучі в США. І ось Нью-Йорк,
Я забрала дитину з Харкова й почала добиратися до батька в Домінікану. Сталося це 8 місяців тому. Я, звичайно, трошки отетеріла і від цієї зустрічі, і від клімату. Ми вперше побачивли пальми, Карибське море. Привезли нас додому, накрили стіл, влаштували свято. Сестрі в Україну я написала, мовляв, я потрапила до раю, і назад нас не чекайте. Ми ж виросли на картоплі, макаронах, котлетах, а тут їдять інше. У мого діда було дванадцять дітей, у кожного з них ще по п’ять-шість дітей та й у нашого покоління
життєві історії 0
Справа в тому, що мій батько – домініканець. Наприкінці 1970-х він навчався у Києві, так вони познайомилися з мамою, теж студенткою. І через якийсь час у них я
Мама дуже хоче й просить, щоб я повернувся, ми не бачилися рік з моменту, як я виїхав. Але я художник, що мені зараз робити в Україні? В окопі, вибачте, сидіти? Я несу в світ прекрасне, свою творчість, а це теж вклад в перемогу добра. Як же мене покидало Європою, я не знав, куди їду й кого зустріну. Вмію і варити борщ, і писати картини, і співати, і проводити тренування. З мене злітають програми, які на мене навісило суспільство, в якому я виріс. Тепер я розумію, навіщо в дитинстві нас садили на ці холодні залізні горщики в садочку
життєві історії 0
Мама дуже хоче й просить, щоб я повернувся, ми не бачилися рік з моменту, як я виїхав. Але я художник, що мені зараз робити в Україні? В окопі,
Живіть у Києві, за цими цінностями точно не варто їхати до Європи. Я програміст, і в мене була чуйка: вийхав у січні цього року у місто, яке всі люблять. Переселенці змушені мити посуд, зате мають можливість посидіти на лавці в парку у вільній країні. Зараз я живу в готелі за 60 євро на добу. Якщо вам вдалося купити собі щось в інтернет-магазині, то познайомтеся з берлінською доставкою. Київський кур’єр подзвонив мені тричі, щоб дізнатися про дорогу. Після пережитків радянської торгівлі та служби побуту в Україні добре засвоїли правило. В будь-якому разі треба виїхати, бо там краще
життєві історії 0
Я програміст, і в мене була чуйка: вийхав у січні цього року у місто, яке всі люблять – переїхав до Берліна. ішення ухвалив спонтанно, ні від чого не
Мамо, у мене чоловік – український військовий, захисник! Що ти несеш? – Так подавай скоріше на розлучення! За дітей – і до нас! Я знаю, що говою! У вас там зими нормальної не буде, та й взагалі нормального життя. Краснодар – прекрасне місто, ти полюбиш!
життєві історії 0
Коли я тільки народилася в 1984 році, тата направили служити в російський Краснодар і ми виїхали в Росію, де я й виросла. Але найбільшим щастям було для мене
Держава мене завжди підтримає – ось як тут жити. Мене покидало Європою, але залишитися поки що вирішила саме тут. Я можу не збирати гроші на чорний день. Я витрачаю менше грошей, ніж в Україні. Я практично не купую одяг і всякі надмірності – переважно все йде на їжу. В нашій культурі закладено ідею витрачати багато грошей на непотрібні речі. Якось я притримала двері літній жінці, а вона сказала неочікуване. Я одержала анонімний лист від них зі скаргами. Дуже правильні, систематизовані і нудні
життєві історії 0
Держава мене завжди підтримає – ось як тут жити. Мене покидало Європою, але залишитися поки що вирішила саме у Швеції. У Швеції все дуже передбачуване в плані кар’єри
Якби я, звісно, знала, що тут такий казковий рай, то не чекала б цих всіх сумних подій в Україні. Так, мені шкода свою Батьківщину, але своє майбутнє дорожче. Для мене навіть просто бути тут уже величезне щастя. Це не найпопулярніша країна в Європі: зарплати тут невеликі, як і соцдопомога, яку, до того ж, непросто отримати. Країна повної гармонії. Навколо тебе – краса, у роті – смачна їжа. Глава в сім’ї – жінка
життєві історії 0
Якби я, звісно, знала, що тут такий казковий рай, то не чекала б цих всіх сумних подій в Україні. Так, мені шкода свою Батьківщину, але своє майбутнє дорожче.
Здається, такого вже напоказувало, що те, що для деяких важко – для мене ні. Вчора я дізналась, що маю виїхати з будинку приймаючої родини в кінці цього місяця. Я не у себе вдома, щоб розповідати хто правий, а хто ні. Сьогодні почала заповнювати заявку на бездомність. Так як я маю дітей
життєві історії 0
Є люди, яким важко говорити щось неприємне. Таких багато. Можливо, іноді і я так себе відчуваю. Але мене життя вже так потріпало… Здається, такого вже напоказувало, що те,

You cannot copy content of this page