життєві історії
Ці записи Олени Анатоліївни я побачила випадково. Як би дивно це не звучало, та я перечитала все до останньої буквочки. Додому я йшла без настрою. А ввечері, коли
Златанчику навіть не було пів рочку, як нас Галина Дмитрівна “виперла” зі свого даху над головою. Але ви знаєте, я тільки видихнула. Проживаючи на орендованій квартирі, я почувалася
Того дня Євген повернувся з Німеччини. Я зустрічала його, як справжня господиня: з накритим столом, і вичищеною до блиску квартирою. І це я вам скажу, з трьома дітьми
Близько другої години дня, після школи моя 12-річна дочка Даринка з подругою зайшла до найближчого подвір’я, побалакати, погойдатися на гойдалці. Гойдалки поскрипували – часте явище на дитячих майданчиках.
Запросила мене подруга зустрічати Новий рік до неї в Мукачеве. Я овдовіла три роки тому, зараз у відпустці, діти дорослі вже, у них своє життя. Вирішила – їду.
Живемо ми з Тимофієм добре. Я була в декреті, працював лиш чоловік, та ми не потребували. Підростає Максимчик. Порпатися в чужих речах не надто гарно, але іноді це
Я навіть в магазин за хлібом і молоком не мала сили зайти. Співробітник їхав в мою сторону, тому підвіз додому. Відкривши двері, я ледь переодяглась і помила руки,
В неділю ввечері на екрані телефона красувався надпис “свекрушенька”. Було не важко здогадатися, причину її дзвінка. Але все ж неприємним був той факт, що про все, що ми
Я сиділа за столиком дорогого ресторану, і дивилася на чоловіка, який сидів навпроти. Мене не зупиняло нічого, навіть обручка, на його безіменному пальці. Я прекрасно знала, на що
Я виховувала сина одна. Чоловік пішов від нас, коли синові було п’ять років. Було важко, але я впоралася. Добре, що син з дитинства був самостійною та відповідальною дитиною.