життєві історії
– Василинко, що з тобою?, – трясучи подругу за плече питала Оля. – Ти наче привида побачила. – Та це було ще гірше. Стільки років минуло. Я чомусь
Ми з чоловіком виховали двох дітей, і ніхто й шкарпетками нас не потішив. Ми все звикли купляти самі, і ніколи ні на кого не надіялись, на відміну від
Не думала, що отримаю таку віддачу від єдиної дочки. Але, нехай там, головне, щоб щасливо жили, а я переживу. Ольга Гаврилівна виховувала Андріанку сама. Батько зник в один
– Мамо, там дядя Коля зі своєю мамою прийшов! – пролунав радісний крик сина. Тоді Колі, двоюрідному брату чоловіка було 35, а його дружині – 49, вона вже
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час ми поневірялися і
– Яка тобі різниця, ти все одно в будинку сидиш! – обурювалася сестра. – Я в декреті, а не вдома сиджу. І мені і без твоєї дитини є
– Доброго ранку сонечко! – мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові. – Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік! З
Після дзвінка, майже відразу, немов чекала, двері відкрила старенька років вісімдесяти. – Вітаю. – Доброго дня, молодий чоловіче. – Ви так сміливо двері відкриваєте, навіть “хто там?” не
Дивуюсь, що не пішла на цей крок раніше. Для чого терпіла таке ставлення, сама не розумію. Та головне, що зараз ми з Богданом щасливі! – Ти взагалі, як
В один прекрасний день я заборонила Улянці спілкуватися з цими дітьми. Може я і не права, але таке виховання не вкладається в голові. Ми живемо в маленькому районному