Це, можна сказати, історія «щасливого» шлюбу з різницею у віці. Ідеальний, а вити хочеться. Йому було сорок п’ять, мені двадцять, але я виглядала старшою, а він – молодшим. Зізнаюся одразу: спочатку я дивилася на гроші. Він дарував дорогі подарунки, водив в ресторани, сауни
Це, можна сказати, історія «щасливого» шлюбу з різницею у віці. Урок молодим дівчатам, щоб не повторювали моїх помилок. Познайомилися ми з Іваном в кафе. Я говорила по телефону
Олені 29 років, заміж начебто і пора. Вся рідня дівчину вже дістали натяками, що цокає годинник. Навіть мама, коли познайомилася з кавалером дочки, шепотіла на кухні: – Оленко, ну цього разу, дивлюся, хороший же травпився! Ось який діловий і серйозний! Розумний наче, виходь, нам з батьком онуків хочеться побавити, поки ми ще бадьорі. – У тобі відчувається порода, – замріяно говорив наречений. – А потім і каже мені, що це примха і можна обійтися дешевше. Дірявих колготок мама їй не бажала
– Ні, дівчатка, не дочекаєтеся ви мого весілля, – зі сміхом відповідає подругам Олена, – розбіглися ми з Тарасом минулого тижня. Ініціатива? Моя, чия ж ще. Та досить
Я похвалилася подрузі: – Ми купуємо великий будинок! Батьки продають дачу під столицею, а ми з Назаром продаємо свою квартиру. І будемо жити всі разом!
Пам’ятаю, як я похвалилася подрузі: – Ми купуємо великий будинок! Батьки продають дачу в під столицею, а ми з Назаром продаємо свою квартиру. І будемо жити всі разом!
– Ну, навіщо так кардинально? Спадок сину заповідаєте і все! Навіщо дочці вашій квартира? Вона до чоловіка нехай жити йде!
– Тепер він чоловік моєї дочки, значить і допомагати повинен тільки мені! Що ви до нього лізете постійно, дочку мою ображаєте? – кричала Ольга Аркадіївна. – Хто дав
– Почекай, ми повинні платити кредит за квартиру, в якій будете жити ви, при цьому ще й оплачувати собі знімне житло? – перепитала я, не повіривши своїм вухам
У нас з чоловіком двушка, за яку ми платимо кредит. Саме з цієї причини у нас поки немає дітей – спочатку борг виплатимо. У мого брата і його
– А я велику справу зробила минулого тижня! – ділиться пенсіонерка Наталія Максимівна. – Дійшла все-таки до нотаріуса, оформила заповіт. Ось! І синам сказала про це, обом. Нехай знають, що є документ! Ніііі… Навпіл б вони і без заповіту поділили. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася молодшому синові і його сім’ї! Тому що старший не заслужив, я вважаю!
– А я велику справу зробила минулого тижня! – ділиться з найкращою подругою пенсіонерка Наталія Максимівна. – Дійшла все-таки до нотаріуса, оформила заповіт. Ось! І синам сказала про
– Мої батьки прожили разом тридцять років, і весь час, що я пам’ятаю, у них було суворе правило: тато отримував гроші і все до копійки приносив мамі! – розповідає двадцятишестирічна Людмила. – Від роботи, від підробки – неважливо. Все – в сім’ю! Мама все життя розпоряджалася сімейним бюджетом: економила, збирала, планувала відпустки і великі покупки… Я вважаю, що це правильно. Гроші повинні бути в одних руках!
– Мої батьки прожили разом тридцять років, і весь час, що я пам’ятаю, у них було суворе правило: тато отримував гроші і все до копійки приносив мамі! –
Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт йде. Минуло чотири місяці. В майбутнє я тепер дивлюся з оптимізмом – майбутні візити свекрухи мене більше не лякають і не наводять паніку. Адже у мене є важливий стратегічний союзник – свекруха моєї свекрухи. Ранок, чоловік на роботі. Моя свекруха в черговий раз ллє мені у вуха поради по догляду її дорогоцінного синочка. Дзвінок у двері. Ангеліна Миколаївна, примружившись, запитує
Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт йде. І оскільки свекруха сама не знала, чого хоче, то не було цьому ремонту ні кінця ні краю.
Ганна захворіла. Лежала в ліжку і не могла піднятися. нарікала на себе і свою долю. Ось і приїхали. 48, два шлюби, два розлучення, син, якого треба доучувати, а у неї лікарняний на невизначений час. Діма взяв академічну відпустку в інституті, щоб доглядати за нею. Ганна лежала і плакала беззвучно, щоб син не почув. – Мамо, до тебе прийшли. – Хто там, синку? – зовсім не хотілося зараз когось бачити
Ганна захворіла. Лежала в ліжку і не могла піднятися. нарікала на себе і свою долю. Ось і приїхали. 48, два шлюби, два розлучення, син, якого треба доучувати, а
– Я була категорично проти їх весілля! Це ж треба було знайти таке диво! Розлучений, приїжджий, на десять років старше неї, без двора і навіть без вищої освіти, це в наш час! Пузо вже, лисина. Прийшов до дочки на все готове, свою квартиру залишив колишній дружині. Платить аліменти на сина від першого шлюбу, хоч платити залишилося недовго, дитині там майже сімнадцять…
– Ось так ось… Ростили доньку, а виростили зрадницю! – ледь не плаче шістдесятлітня Тамара Дмитрівна. – Я їй тільки одне сказала: дивись, мовляв, не пожалій! Цих чоловіків

You cannot copy content of this page