Головна

життєві історії

Того дня ми сиділи на коврику з Даринкою і грались іграшками. Вона випадково зачепила моє доволі пишне волосся, і одне пасмо залишилося в її крихітній долоньці. Мені і без Юри було в той день погано. Я прекрасно розуміла, чому він чіпляється до кожного мого слова. Йому неприємно жити з такою жінкою, якою я стала
життєві історії 0
Оксані якось в одну мить стало погано. В голові крутились найгірші думки. Вона ще така молода. – Ні, ні! Навіть думати такого не хочу… Все в мене буде
Телефон Олега настирливо миготів. – І чому б не вимкнути цю функцію, лише відволікає від роботи. – Я вирішила не випробовувати своє терпіння. Підійшла до телефону, витерла об фартух руки і тицьнула пальцем на віконечко, та замість того, щоб зникнути, воно відкрилося.  Ці рядки я перечитала мабуть разів сто. Мій розум не хотів в це вірити
життєві історії 0
Це був хороший і теплий вечір п’ятниці. Попереду такі бажані вихідні, які ми проведемо лише вдвох. Тільки Олег і я! І нехай весь світ зачекає. Олег повернувся з
Жити разом з Артемом ми почали вже через пару місяців. Чому, власне, зовсім не зраділа майбутня свекруха. Ну воно і зрозуміло, старший син уже давно жив окремо своєю сім’єю, телефонував рідко, та й приїжджав тільки на великі свята. А тут ще й молодший намилився втекти з під її крила. Ох і відмовляла Ганна Іванівна Артема від цієї ідеї! Не послухався
життєві історії 0
Ех, ось всі пишуть про свої непрості стосунки зі свекрухою (хоча не всі звичайно, перебільшую, але багато), дай, думаю, і я про своє життя напишу. Ну так ось.
Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули спогади: цей важкий для всіх час, безгрошів’я… Я, разом зі своєю подругою, не могли знайти хорошу роботу, тому вирішили поїхати на сезонну роботу до Польщі. Хоч якось перебитися
життєві історії 0
Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули
– Їй майже 53 роки! Її дочці – 6 років! Уявляєте? Її дочка молодша онучок! Різниця у віці у Антона з сестрою – майже 27 років! Про онуків треба думати, а не заміж вискакувати і ще одну дитину заводити! У цієї дитини є своя особиста кімната в квартирі її татуся і матусина двушка! А що є у моїх дітей? Одна кімната на двох? І своя квартира буде тільки років через 20. Хіба можна любити одну дитину, а про другого просто забути? Викреслити його з життя? А якщо з нею що-небудь статися? Вік, все-таки. Ми ще й сестру чоловіка повинні будемо виховувати? – жалілася невістка
життєві історії 0
Думати про майбутнє своєї дитини – цілком нормально. Бажання купити синові квартиру, щоб дати йому старт в житті – чому б і ні? А яким має бути матір
У якийсь момент мені таке “сімейне життя” набридло, і вирішила я розлучитися і піти, поки діток немає. І ось, збираю я речі, командую вантажниками, а меблі та побутова техніка були також мої, у Кості там голі стіни були, з його речей один килим тільки, на який свекруха розщедрилася. І тут заходить Галина Яківна, свекруха, власною персоною
життєві історії 0
Згадалось мені, як я з чоловіком розлучалася. Жили ми не довго, три роки, не знаю, де були мої очі і чому я відразу не побачила в Кості еталонного
– Через тиждень буде рік, як немає моєї Зосі. Треба службу в церкві замовити. Дітям нагадати. Ех, Зосю, Зосю… А може, я Ліду запрошу на річницю, заодно і познайомимось, згадаємо їхню дружбу? Довго не думаючи, набрав номер телефону. Ліда, на диво, погодилася. Та згодом, все обдумавши, Павло взявся за голову. – Що діти скажуть? А люди в селі? Будуть в зубах носити. Скажуть, на річницю нову жінку привів
життєві історії 0
Дід Петро сидів на лавці під хатою, і згадував, як колись воркували тут з дружиною. – Чому, чому так рано пішла від мене, Зосю? Хіба 56 років, це
– Я така засмучена, не передати, – розповідає сімдесятилітня Ніна Борисівна. – Всю ніч не спала! Даша вчора приходила, наша старша дочка. Вона давно вже говорила, що є важлива розмова, коли батько приїде з санаторію. Він приїхав, і вона вчора озвучила: хочу, каже, щоб ви переписали на мене свою квартиру. І чим, мовляв, скоріше, тим краще, поки ще всі в тверезому розумі і при добрій пам’яті. І її здається, це справедливо – хто займається батьками, тому повинні відписати майно!
життєві історії 0
– Я така засмучена, не передати, – розповідає сімдесятилітня Ніна Борисівна. – Всю ніч не спала! Даша вчора приходила, наша старша дочка. Вона давно вже говорила, що є
– Перш ніж щось змінювати, Наталю, – говорила свекруха, – треба б було запитати господарів. І міняти будеш у себе вдома, ця квартира нашої сім’ї і нам вирішувати, що і як тут буде. Ну треба ж було Колі вибрати таку незграбну дружину, не напрацювала ще свого, а чуже можна і не цінувати, так?
життєві історії 0
– Ми синові на весілля квартиру даруємо, – хвалиться Євгенія Василівна перед гостями, – не хочу, щоб вони починали, як ми з батьком, з одної табуретки і матраца
У нас віруюча родина, ходимо до храму. Ми з дружиною разом вже 25 років, виростили двох доньок. Дружина викладач у виші, я – журналіст. Але все життя я іноді дозволяю собі зраджувати дружину, особливо у командировках. Це зміцнює родину. Навіть у Біблії чоловіки мали не по одній жінці, наложниць
життєві історії 0
Зараз на мене накинуться всі жінки, але я висловлю свою думку. У нас віруюча родина, ходимо до храму. Ми з дружиною разом вже 25 років, виростили двох доньок.

You cannot copy content of this page