Головна

життєві історії

– Тітка Галя була добрішою і більш порядною ніж ви! – сказала я. – Ну, не щастило їй у житті, так буває. – А що ж ти тоді до нас, таких недобрих, приповзла з дитиною? – повторював батько. – Не подобається – ось, як то кажуть, Бог, а ось – поріг! Сипати прислів’ями та приказками – ще одна особливість моїх предків
життєві історії 0
З першим чоловіком ми розлучилися з вельми банальної причини – його забрала з родини красива молодиця. А я в тридцять шість залишилася з донькою без всяких перспектив на
Максим має рацію, – подумала я. – Треба позбутися проблеми! Подруга допомогла знайти лікаря, але на призначену процедуру я не пішла, бо про все дізналася мама… – Не роби цього, Анно, – сказала вона, коли вранці з черговою нудотою я побігла в ванну. – Чого? – я зробила вигляд, що взагалі не розумію, про що йде мова. – Не губи свою дитину, – відповіла вона, дивлячись мені прямо в очі. – Я все знаю
життєві історії 0
Юлею завжди займалась мама. Я ж спершу розважалася, потім робила кар’єру… Коли мами не стало, довелося взяти турботу про доньку на себе. З сусідньої кімнати почувся радісний вереск,
На порозі стояв чоловік років п’ятдесяти, в дорогому костюмі і з золотим перснем на пальці. – Так це ваші батьки щомісяця обдирають мою дочку, як липку? – не привітавшись сказав він. – Передайте, що я не дозволю робити з себе дурня! Мені не шкода грошей, але нікому не дозволю себе обманювати! – Від почутого я не могла промовити жодного слова
життєві історії 0
Мені завжди було нелегко сходитися з людьми. Ще в школі я вічно стояла осторонь, коли мої однокласниці шепотілися і очима в бік хлопчаків. Мені просто нецікаво було підтримувати
Колись я дивилася на свою бідну матір, яка ледве зводила кінці з кінцями з моїм ледачим вітчимом і думала, що я так жити не буду. Тому я не робила наголос на навчанні, а посилено ходила з подружками в “круті” місця, де збираються компанії багатіїв. Це і ресторани, і нічні клуби, і турбази. І доходилася…
життєві історії 0
Колись я дивилася на свою бідну матір, яка ледве зводила кінці з кінцями з моїм ледачим вітчимом і думала, що я так жити не буду. Тому я не
Батька свого я не знала. І не дивно – обличчям, фактурою, велетенським зростом – загалом, всім я пішла в свою маму. Однокласники, дивлячись на мене і на маму, тільки руками розводили. “І як ви взагалі могли такими народитися?”. Такі коментарі доводили до сліз. “Ну яке вони мають право судити нас?” – питала я маму, а та мовчки гладила мене по голові і намагалася не зустрічатися зі мною очима
життєві історії 0
Погано чи добре мати нежіночий склад розуму і характер? Все дитинство і юність я була впевнена – це дуже погано. І тільки зараз, через роки, зрозуміла: так, я
Я прекрасно розуміла: не можу розповісти мамі про Андрія. Вона відразу промовила б свою улюблену фразу: “Я тобі все життя віддала, а ти, проміняла матір і дитину на якогось пса!” Напевно, це ненормально, але моя мама така. Тому я ховалася, як школярка. А хвилини, які проводила з коханим, були дійсно хвилинами. Швидкі побачення у когось з друзів на квартирі, швидка кава, квапливі поцілунки
життєві історії 0
Жінки в нашій сім’ї ніби зачаровані: чоловіки йшли, залишаючи одну з маленькою дитиною. Так сталося з моєю бабусею, з мамою і зі мною самою… Іноді діти успадковують помилки
Я відчула, як в скронях застукало. – Боже, що це? Невже мама настільки образилася за Павла Миколайовича? Але ж це несправедливо! Мені хотілося ридати. Та я зуміла взяти себе в руки. Поклала слухавку, випила серцевих крапель і поїхала. Побачивши мене на порозі, мама здивувалася. – Ти? Чому без дзвінка? Щось трапилося? – Трапилося, – тихо сказала я. – Тільки не у нас. У тебе…
життєві історії 0
Коли мама розповіла мені про те, що закохалася, я була розлючена. Що якщо він виявиться аферистом… Ненавиджу цю передсвяткову метушню! Носишся по магазинах, вистоюєш в чергах, а в
Я завжди користувалася успіхом серед чоловіків. Тому що, як мама моя каже, гарненька до неможливості: ямочки на щоках, очиська в пів обличчя, вся тонка і дзвонка. І яким же для всіх було здивуванням, коли я вийшла заміж за чоловіка старшого на 25 років, нижчого на пів голови і, на загальну думку, трохи красивішого за мавпу
життєві історії 0
Вперше побачивши Ореста, я подумала: “Чого хоче від мене цей дивний товариш”? Я й припустити не могла, що незабаром чоловік, що годиться мені в батька, стане моїм чоловіком…
Я люблю чоловіка Михайла. Але хотіла дитину з кращою генетикою і спадковістю, ніж у нього і його родини. Тому народила від чоловіка подруги. Ми дружимо сім’ями, це було не складно.
життєві історії 0
Ми дружили всі вчотирьох, а коли побралися, стали товаришувати родинами. Я люблю свого чоловіка. Але сина народила від чоловіка подруги, бо в нього генетика краща. Подружилися ми зі
Богданка пару години не відходила від коляски, перебуваючи в захопленні. Йти додому категорично не хотіла, навіть розплакалася: “А можна я ще з Сашенькою пограю?” – Саші вже спати пора, – відповіла моя подруга і додала: – А ти попроси батьків, щоб тобі братика подарували… Ох, краще б вона цього не говорила! Тому що, тільки-но переступивши поріг нашої квартири, Богданка тут же почала просити нас з Сергієм: “Подаруйте мені братика!”
життєві історії 0
Випереджаючи однолітків в розумовому розвитку, наша дочка в два роки задає такі питання, що у нас з чоловіком дар мови пропадає. Та й характер у неї ще той.

You cannot copy content of this page