fbpx
Черга на пошті рухалася повільно, і це нікому не подобалося. І в цей момент до нас підійшла бідно одягнена зігнута бабуся і попросила її пропустити, бо вона поспішає до лікаря. Навколо забурчали, і я теж не втримався і сказав їй щось різке. Бабуся уважно подивилася на мене і сказала: – А ось ти, любий, скоро допомагатимеш старенькій, і, до того ж, довго. Якось мій чоловік крутився на кухні. Ганна Степанівна пекла пироги. Кухня була тісна, пироги довелося поставити на табуретки
Допоможи старенькій Випадок, про який я хочу розповісти, стався зі мною три роки тому. Мені не дуже приємно згадувати про нього, оскільки я повівся некрасиво, про що зараз
Борис був ідеальним чоловіком. Єдиний мінус – одружений. Я не наполягала на тому, щоб він покинув свою Руслану. Мені було добре й так. Та одного дня я зрозуміла, що чекаю дитину. – Тобі не прийдеться працювати. Сиди дома з сином. Ти ж розумієш, моїх доходів хватить, щоб забезпечити дві сім’ї, – говорив він. Я спершу хотіла чинити опір, але обдумавши всі наслідки – змирилася!
Борис був ідеальним чоловіком. Єдиний мінус – одружений. Я не наполягала на тому, щоб він покинув свою Руслану. Мені було добре й так. Та одного дня я зрозуміла,
На свої іменини я завжди накриваю стіл. Цього року не “шикарний”, оскільки з дитиною на руках сильно в господиньки не набавишся. Прийшли найближчі друзі і родичі. І всі в один голос стали натякати мені на мої недостатки. Мені і Дениса хватало, а тут ще й вони доєдналися
На свої іменини я завжди накриваю стіл. Цього року не “шикарний”, оскільки з дитиною на руках сильно в господиньки не набавишся. Прийшли найближчі друзі і родичі. І всі
Я просив дружину залишитися в Україні. – Щось придумаємо! Вирвемось з цього стану! Але ні, не послухала. – Всі в цю Італію їдуть, і я хочу. Зароблю на хороше життя, і повернуся. Ти тільки чекай. – Ось вже й діти університети позакінчували, і на ноги стали, а Роксолана досі там. А одного дня до мене прийшла сусідка, зі смартфоном в руках
Я просив дружину залишитися в Україні. – Щось придумаємо! Вирвемось з цього стану! Але ні, не послухала. – Всі в цю Італію їдуть, і я хочу. Зароблю на
Своє житло пара так і не придбала, тому винаймали квартиру. Поки Юля працювала, хлопцям було легше оплачувати житло, забезпечувати себе та дитину всіма необхідними речами. Але коли Юля пішла в декрет і народила другу дочку Лізу, стало важко, зарплати Олега було недостатньо, щоб оплачувати квартиру і утримувати сім’ю
Юля та Олег були одружені вже кілька років. Старшій дочці Каті, було 10 років, коли пара задумалася про поповнення сімейства. Олег родом з невеликого села, а Юля з
Містечко у нас маленьке, але є в ньому дві пам’ятки: вузлова станція, з якої йдуть потяги в різні кінці країни, та дві заміські вулиці. Там тільки одноповерхові будинки, і в кожного сад і багато квітів. І ось мій чоловік Федір – золоті руки – збудував там будинок. – Тіточко, це ти дітей до себе береш? Я мовчу і дивлюся на нього. А він продовжує: – Візьми мене, я тобі допомагатиму в усьому, – і, помовчавши, додав: – І тебе любитиму
Містечко у нас маленьке, але є в ньому дві пам’ятки: вузлова станція, з якої йдуть потяги в різні кінці країни, та дві заміські вулиці. Там тільки одноповерхові будинки,
Я була дуже здивована від почутого, як можна так байдуже ставиться до дитини? Купити якийсь телевізор не думаючи про те, що треба сина годувати. І ще купують дорогий телевізор, який я точно собі дозволити не зможу
Сьогодні був гарний день ми з Максимком гуляли майже цілий день та грали у різні ігри. Нам сьогодні батьки Максимки мають переказати гроші, і тому я цілий день
В мене наче камінь полетів і влучив. – Вибач, Оленко, ми відзначаємо сім’ями, а ти розлучена. Іншим буде ніяково, – повідомила мені сестра Люба. – Ще почнеш на всіх наших чоловіків задивлятися! В одну мить я втратила і коханого чоловіка, і роботу, і житло. Ми вирішили, що поки вони житимуть у батьківській квартирі і накопичуватимуть на іпотеку. Я повернулася до рідного міста на Вінничині півроку тому
В мене наче камінь полетів і влучив. – Вибач, Оленко, ми відзначаємо сім’ями, а ти розлучена. Іншим буде ніяково, – повідомила мені сестра Люба. – Ще почнеш на
Минулої п’ятниці під’їжджаю я до гіпермаркету. Дивлюся – є вільне місце поряд з дорогим харлеєм. Паркуюся, виходжу з машини, починаю розглядати її, бо люблю такі мотоцикли. Поруч біля машини копошиться сім’я, укладає покупки. Мама, тато і хлопчик років п’яти. І тут з’являється хазяїн харлея. Хлопчик як вигукне
Минулої п’ятниці під’їжджаю я до гіпермаркету. Дивлюся – є вільне місце поряд з дорогим харлеєм. Паркуюся, виходжу з машини, починаю розглядати її, бо люблю такі мотоцикли. Поруч біля
Я ніколи Роману про його тата поганого не розказувала, ну а те, що він нас покинув, заради іншої жінки, це правда, по інакшому цю “історію” не розкажеш. Коли вони сіли за столик в кафешці, Роман, не стримуючи емоцій, “вилив” свій стан, розвернувся, і пішов
Я ніколи Роману про його тата поганого не розказувала, ну а те, що він нас покинув, заради іншої жінки, це правда, по інакшому цю “історію” не розкажеш. Коли

You cannot copy content of this page