fbpx
З крана тече, чудово п’ється. Для особливо вибагливих – кип’ячена. Так, у тій самій скляній банці з-під варення. З собою – у термосі чайок. посуд мити в тазику, з гірчичкою або содою, без хімії, яка роз’їдає усе навкруги. Митися, до речі, теж у тазі. Потім у цій воді випрати і не забути підлогу протерти. Котлетку з макарошками у тарілці накрили – ви не повірите! Сенсація! – Іншою перевернутою тарілкою
Вся ця мода на чудернацькі штани та светри, схожі на ті, що ми зп відсутності вибору купували у заповзятливих тіток з картатими сумками на ринку, так само схожа
Ноги самі мене повели в квартиру, де колись жив батько Руслана. Та на подив ключі не підходили. Я постояла ще декілька хвилин, і почула, що хтось іде відчиняти. – Невже квартиранти?, – гуділо в моїй голові. Та все було куди серйозніше
Ноги самі мене повели в квартиру, де колись жив батько Руслана. Та на подив ключі не підходили. Я постояла ще декілька хвилин, і почула, що хтось іде відчиняти.
Коли я зайшла вперше в квартиру Вадима, то взялась за голову. Там мене “зустріли” обдерті шпалери, і коври на стінах. Перш ніж взятися за “роботу”, я все узгодила з чоловіком. І після того, скільки зусиль я в неї вклала, я ще й отримала “на горіхи”
Коли я зайшла вперше в квартиру Вадима, то взялась за голову. Там мене “зустріли” обдерті шпалери, і коври на стінах. Перш ніж взятися за “роботу”, я все узгодила
«Бабусю, та ти що? У них, он, за рогом у кожного по «мерседесу», а ти зі своєї пенсії будеш їм останнє віддавати?» А я – що ж? Пенсія, вона ж, хоч і маленька, а все одно гарна, скільки зможу, подам. Мені кажуть: ось ви всі, хто їм подає, ви їх розпещуєте, вони й не працюють. А я думаю: краще вже помилитися і подати тому, хто насправді і не потребує, ніж в інший бік помилитися. Мені сім років було, коли нас із мамою та з сестрою
А я нужденним подаю. Мені іноді кажуть: «Бабусю, та ти що? У них, он, за рогом у кожного по «мерседесу», а ти зі своєї пенсії будеш їм останнє
Свекруха запросила нас усіх на святкування нового року, але відразу ж попередила: “Соломію своїй мамі залишиш, вона в нашу сім’ю не вписується!”
Свекруха запросила нас усіх на святкування нового року, але відразу ж попередила: “Соломію своїй мамі залишиш, вона в нашу сім’ю не вписується!” Я вийшла заміж, маючи невдалий досвід
Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав, лишив майже всі свої речі. Так ось, залишив я ноутбук. Бабусі було 70. Вона покинула роботу і вирішила сидіти вдома і, як вона говорила, «виховувати у собі пенсіонерку легковажну». Внучок, я тут у Лідки була, у її внучки – комп’ютер, вроздріб, з нього ж зручніше! Купи мені такий, а то тут незручно, на цій книжці
Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав, лишив майже всі свої речі. Сам собі обіцяв, що нічого зі свого минулого нині
Ми відпочивали у цьому готелі вже у 23 разів, і знову розчарування. Відразу скажу, готель так собі. Сміливо замість 5 зірок можна ставити мінус 12. Територія величезна, за день не обійдеш. Втомилися. Номер дали невеликий, лише 68 метрів на трьох осіб. У номері метрова плазма, джакузі, тераса, але не було павичів та гепардів, а я дуже люблю павичів та гепардів. Номер прибирали так собі. Лише один раз на день. І з рушників робили лебедів із квіточками, а я хотіла
Ми відпочивали у цьому готелі вже у 23 разів, і знову розчарування. Відразу скажу, готель так собі. Сміливо замість 5 зірок можна ставити мінус 12. Територія величезна, за
Світлана, 12 років тому вийшла заміж. Чоловік добрий, але досвід сімейного життя в нього був. Він чесно сказав – у тій сім’ї росте син. І він йому допомагає не лише аліментами. Світлані сподобалося таке ставлення до дитини. Хлопчик іноді приходив до них, усі разом ходили гуляти. Милий хлопець, задерикуватий і веселий. Він подобався Світлані. А потім щось трапилося і милий хлопчик змінився
Світлана сиділа на кухні подруги і вже годину жалілась. Світлана просто не знала, що їй робити. Років 12 тому вона вийшла заміж. Чоловік добрий, правда, досвід сімейного життя
Вона була не справжня бабуся, а чиясь далека родичка. Дуже повна, з похилими, як на портреті Гончарової, плечима, що справляла враження важкої безшумності. Парадоксальне поєднання, але я не знаю, як це пояснити інакше. Коли Тома Іванівна з’являлася в передпокої, здавалося, тобі назустріч виплив привітний пагорб. На її котлетах хотілося одружитися. Борщ було лячно їсти. І раптом Тома перестала бачити. Світло їй вимкнули одразу й назавжди. Що залишилося від плюшок? Від драників та борщів
У шостому класі мене підрядили на громадсько-корисні роботи. Я займалася українською з Юлькою Тумановою. У перекладі з мови шкільних евфемізмів це означало, що я пишу за Юльку твори
Ми з дітьми тільки прийшли з парку, як в сумці завібрував мобільник. Глянувши на екран, побачила надпис – “свекруха”, а в голові пролунало – колишня свекруха. – Юлечко. Ну чого ти так поводишся? Мій син в розпачі. Каже, що їде до нас жити. Але ж ти розумієш, в нас квартира маленька. Може назад приймеш? Він так жаліє про все
Ми з дітьми тільки прийшли з парку, як в сумці завібрував мобільник. Глянувши на екран, побачила надпис – “свекруха”, а в голові пролунало – колишня свекруха. – Юлечко.

You cannot copy content of this page