життєві історії
Валентина Михайлівна, йдучи на роботу, пожалілась подрузі. Ну не може ж такого бути. – Синові, скоро буде тридцять три роки! – розповіла пенсіонерка Валентина Михайлівна. – Високий, красивий,
На годиннику була вже дев’ята ранку, а Руслан так і не появився. Вирішила себе не накручувати, і зателефонувала його мамі. Стефанії Андріївні я ніколи не жалілася, але тут
Я після служби прийшла додому в піднесеному настрої, як десь через годину вбігає в квартиру моя Уляна. Обличчя світиться від радості. – Мам, ми з Андрієм вирішили з’їхатися.
Бабуся, яка прийшла до мене в офіс, була дуже приємною співрозмовницею. Окрім того, що вона говорила про квартиру, яку планувала продати, вона розповідала ще різного роду історії, починаючи
Я тільки закінчила розмову на цю тему з бабусею, як зателефонувала рідна сестра Олени. – Невже тобі не шкода сестри? Вона багатодітна мама. Ти ж знаєш, що її
Я вийшла з квартири і вже прямувала до ліфту, як мені назустріч пройшлась парочка, з дитинкою років три-чотири. У мене з-під ніг пішла земля. Це ж він, той
Спершу мою Христю все влаштовувало. Вона ходила з дітьми по торговому центру, як королева, в капелюшку, і дорогому брендовому одязі та аксесуарах. Я захоплювалася її мудрістю, тим більше,
Я спершу не зважала на “недостаток” свого чоловіка, але згодом, проживши разом декілька місяців, я вирішила поговорити з Антоном на цю тему. Не думала, що це підійме таку
Моєму Дмитрику було декілька місяців. Оскільки чоловік працював, я повинна була завести деякі документи в соціальний захист. До появи малюка я готувалася ретельно, тому на такі випадки мала
Сукня Юлі, мабуть, була найдешевша, яку тільки можна було знайти на хмельницькому базарі. І це сильно кидалося в очі. Букет наречений тримав такий, що хотілося плакати. І мені