життєві історії
15 років я жила й працювала в Греції. Але я завжди знала, що там не залишуся, я хотіла жити в Україні, тому й відкладала гроші. Нарешті я підшукала
Він – звичайний хлопчина, який закінчив ПТУ на механіка. Працював у будівництві. Стас, 28 років на час шлюбу. Вона – дівчина зі звичайної сім’ї, яка мріяла про кар’єру
Працюю я цілодобово. Тому готую заздалегідь, щоб поки мене не було вдома, діти не залишилися голодними. Та й чоловік міг заскочити додому повечеряти. Плюс ще із собою треба
Нещодавно йшла вулицею і зустріла її. Мою колишню найкращу подругу. З моменту розставання минуло 15 років. Вона стояла на зупинці з сумкою набитою продуктами з сумним виглядом. Я
Ви дружите сім’ями? Ну ну… – А ти покликала Наталю з Олегом? – Запитував мене чоловік перед кожним святом, яке ми відзначали разом із сім’єю друзів. — Звичайно,
От виховала на свою голову… Жили ми з чоловіком, ростили двох дітей Лесю та Антона. З чоловіком весь час були “бурі”, а все здебільшого через те, що Дмитро
Дочка сказала, щоб на весілля до онука я не йшла, бо в ресторані все дорого. – Ми тобі після торжества весільових пляцків привеземо. Чого будеш їздити. – Ну
От що що ніколи не хотіла – так це заміж! І ось Діма просто приголомшив мене – запропонував мені жити разом, я здивувалася, але все ж таки погодилася,
Свекруха замість того, щоб подякувати, що я її сина в люди витягла, звинувачує мене в тому, що він тепер не має часу на неї і на її господарку.
У мого чоловіка є друг дитинства, звати його Юрій, він дуже частий гість у нас в домі, жодне свято не проходить без його присутності. Про Юру можна розповідати