Головна

життєві історії

Два тижні тому прийшла додому з роботи, а свекруха з Ужгороду з речами приперлася, вже розклала! Сусідка, у якої ключ від нашої квартири є, її пустила. І як її тепер вигнати? Каже: – Я тобі чоловіка виростила, уважай мене тепер! Хочу свою пенсію і гроші, які за оренду квартири отримую, на себе  подорожі витрачати! Вітя тобі нормально грошей присилає, тому не ний і терпи. Вночі їй не спиться – планшет на всю гучність дивиться і насіння лускає. Хоче щоб я її безкоштовно в салоні своєму обслуговувала. Не роззувається. Не готує, продукти не купує
життєві історії 0
Чоловік у мене з західної частини України, з Ужгороду. Працював свого часу в Києві, тут ми  познайомилися. Побралися і спершу поїхали жити в Ужгород до свекрухи-вдови, щоб працювати
Коли вчора наш Тарасик сказав, що вони з Тетянкою надумали одружитися. Я зразу розуміла, що молодих треба житлом забезпечити. Ну а хто як не ми, батьки? Не могла заснути вночі, все думала, як подарувати дітям на весілля квартиру, і мене відвідала одна думка, на мій погляд – чудова! Юна красуня живе з батьками у сусідньому селі, і син їздить туди на автомобілі. – Давайте разом подаруємо дітям на весілля квартиру. Ми готові сплатити половину вартості житла. Може, хоч третину додасте? Синові варто лише попросити горшей – і ми дамо!
життєві історії 0
Коли наш Тарасик сказав, що вони з Тетянкою надумали одружитися. Я зразу розуміла, що молодих треба житлом забезпечити. Ну а хто як не ми, батьки? Не могла заснути
Цього року сказала: все, годі, ніяких празників. Понавчовувалися до нас їздити. І на стіл всього наготуй, і в торбу додому дай. А цей “контингент” може зайти в хату і не роззутися, бо ми, бачте, в селі живемо – то для чого? Я планувала з сім’єю  в церкву піти і дома святковий обід приготувати.  Але плани рухнули, коли про все це дізналася моя свекруха. – Як не будеш гостей кликати? Та подумають, що ми бідняки. Нєє, в моїй хаті того позору не буде!
життєві історії 0
Цього року сказала: Все, годі, ніяких празників. Понавчовувалися до нас їздити. І на стіл всього наготуй, і в торбу додому дай. А цей “контингент” може зайти в хату
Того дня Діана вийшла погуляти з 2-річним Данилком у парк біля їхнього котеджного містечка за Києвом. Місцеві самі розчистили та облагородили крихітну ділянку біля лісу, поставили альтанку, кілька лавок і зробили невеликий дитячий майданчик. Свіже повітря, розвага дітям – що ще треба для гарної прогулянки? Повернулась, а дитини нема. На колясці розстебнуте кріплення – може сам, він таке вже робив. Оббігла кожну тоненьку сосонку навколо – ні сліду. Кричала, гукала – не озивається. – Кого ти дуриш? Він тебе жодного разу не назвав мамою. От дізнаються, що ти його вкрала, гримнеш за ґрати
життєві історії 0
Того дня Діана вийшла погуляти з 2-річним Данилком у парк біля їхнього котеджного містечка за Києвом. Місцеві самі розчистили та облагородили крихітну ділянку біля лісу, поставили альтанку, кілька
Всі гроші з Канади я переводила невістці і онучці. Син покинув їх, налякавшись труднощів. Зараз у Артема нова дружина і син. І все б нічого, якби вони не надзвонювали мені раз у раз. – Олено Анатоліївно, а ви не забули, що окрім хворої онучки у вас росте ще здоровий онук? Не хочете і йому хоч через місяць фінансово допомогти? – Явно вони “мітять” на квартиру, яку я нещодавно для себе придбала. Але я прямо в очі сказала сину, що і копійки від мене він не отримає
життєві історії 0
Всі гроші з Канади я переводила невістці і онучці. Син покинув їх, налякавшись труднощів. Зараз у Артема нова дружина і син. І все б нічого, якби вони не
Свекруха як побачила, що я вийшла на поле бульбовиння палити, вилетіла і собі на своє. Вона ж не може “відставати”. Але їй дуже “пощастило” – її зафіксували і виписали штраф. 1800 грн на рівному місці. А найцікавіше це те, що Катерина Сергіївна зразу ж прийшла в мене вимагати гроші. Ніби це я винна в тому, що вона буде штраф платити. Ну цирки на дроті, чесне слово. З одного боку я радію, а з іншого – як її від себе відігнати
життєві історії 0
Ото в мене свекруха. І сміх, і гріх… чесне слово! Живемо ми з чоловіком, Степаном, на краю села. Перед одруженням довгий час зустрічалися, і після одруження я пішла
Після розлучення син поїхав на заробітки, ось я й запропонувала Лілі з дітьми залишитися у мене. Довгий час ми так жили. Я ж до останнього надіялася, що вони з Андрієм зійдуться. Та цього не сталося. Одного дня невістка зустріла нову любов і з’їхала від мене з дітьми. Але моє здоров’я почало здавати. Ось я й попросила Лілю, щоб мені готувала і прибирала. Та невістка сказала, щоб Андрій повертався і мені догоджав, бо на нього квартира записана. Я ж з неї ні копійки в свій час не брала
життєві історії 0
Після розлучення син поїхав на заробітки, ось я й запропонувала Лілі з дітьми залишитися у мене. Довгий час ми так жили. Я ж до останнього надіялася, що вони
Я ще здивувалася, чому сусіди самі ту картоплю копають, бо не з чуток знаю, що здоров’я здає, але що буду казати. А в неділю я вийшла на дорогу, і дивлюсь, діти їхні на автівці приїхали. Десь до двох годин вони пробули. Набрали повний багажник городини і поїхали, бо що в одної, що в іншої – справи важливі в місті. Так мені жаль сусідів. Ну невже не хочуть люди хоч на старості для себе пожити?
життєві історії 0
Я ще здивувалася, чому сусіди самі ту картоплю копають, бо не з чуток знаю, що здоров’я здає, але що буду казати. А в неділю я вийшла на дорогу,
Цими вихідними я приїхала до сестри допомогти картоплю викопати. Зібралось ще двоє сусідів і Дмитрик з нами пішов. Андрійко в цей час ще спав, тай він не дуже охочий до роботи. Лише на полі я вперше зрозуміла, що у моєї сестри серйозні проблеми. Дмитрик, один з близнюків, народився не здоровим. Але незважаючи ні на що, він дуже добрий та роботящий. Тепер думаю, може забрати його до себе?
життєві історії 0
Живу я з чоловіком в місті і виховую двох дітей, сина і донечку. А моя сестра Наталка залишилась жити на батьківському домівстві. Так склалось життя, що мама нас
Після копання картоплі я без сил пішла в дальню кімнату, щоб хоч трішки відпочити, адже ще вечерю потрібно було готувати. Як тут до мене прийшла свекруха і розпочала дивну розмову. Наче ми з Романом обуза для неї. На старості літ вона хоче спокою, а тут ще нам потрібно допомагати. – А коли ви за мене подбаєте? Ось, сусідці, Зені, діти на вихідні, цілу купу різної продукції навезли, а там і смаколики і делікатеси. А від вас коли я такого дочекаюсь?
життєві історії 0
Зі своїм Романом, як тільки ми побрались, то відразу перейшли жити окремо. Мені від бабусі дісталась квартира в самому центрі Черкас, тому житлом ми були забезпечені. Мій Роман

You cannot copy content of this page