Головна

життєві історії

Ліда почала звинувачувати мого чоловіка, що то він викликав на неї поліцію, і по його вині вона попала на гроші. Почала казати, що ми ще поплатимось за це. Ми намагались пояснити, що нас того дня навіть дома не було і ми нічого не знали. А вже через день вийшла місцева газета, де чорним по білому було все описано, ще й фото зроблене дроном опублікували. Ходила вона, як не вмита, але пробачення так і не попросила
життєві історії 0
Вчора в нас в селі була неприємна ситуація, поліція оштрафувала нашу сусідку, за те що вона палила бульбиння. Сума була не маленька. За ці кошти вона спокійно могла
В неділю в моєї племінниці було весілля і хрестини заодно. Хоча, я б сказала, що це більше гостина була. Я з самого рання також встала, і голубців накрутила, і салат з бурячків, щоб з собою взяти. Соломія заслуговує. Але коли прийшлось йти додому, то в руки мені вложила замість торбинки з пляцками – кості. – Буде в твоїх собак свято. – Додому я йшла, як не вмита. Кликала мене сестра і на поправини, але я вже не йшла!
життєві історії 0
В неділю в моєї  племінниці було весілля і хрестини заодно. Хоча, я б сказала, що це більше гостина була. Я з самого рання також встала, і голубців накрутила,
Я пропрацювала в Італії майже 30 років. Всіх трьох дітей забезпечила квартирами, дочок – машинами. Зяті досі нормально не працюють, зате слухаються мене у всьому, чоловіку допомагають. Зараз приїхала додому у Львів до родини на місяць і ще поїду знов на два роки – треба допрацювати до гарної пенсії. Але що я зрозуміла – я молодша душею і зовнішньо навіть за своїх дочок, не кажучи про ровесниць. Подруг тут нема. Буду заробляти собі, щоб придбати маленьку квартирку і лишитися в Італії. Рідні й чоловік ще не знають, не казатиму, що покину їх
життєві історії 0
У мене не легке життя, але я не жаліюся, бо маю купу бонусів, як то кажуть. Я рано вийшла заміж, у 19 років. У 21 народила старшу донечку,
Свекруха виорала з самого ранку картоплю. Я, як зазвичай, готую всім на пів дев’ятої сніданок, бо і діти в школу і я на роботу. Зварила я картопельку з сердельками і салатик зі свіжих огірків, помідорів туди не давала, бо мої сини не люблять. Тут свекруха вчепилась за ті помідори. Я з десяток раз пояснила, чому саме не давала. – Хочете помідор, наріжте собі окремо в тарілку. – Я й уявити не могла, чим ця “буря” закінчиться. Тепер сиджу і думаю, що з цим всім робити
життєві історії 0
Дівчата, у кого ще така свекруха – артистка. Сьогодні на кухні мала таку неприємну ситуацію. Весь тиждень мій чоловік поводив себе негідно, додому приходив “веселий” – ну ви
В понеділок я за хлібом бігла, і на дорозі зустріла невістку сусідки – Галину з дитиною. Таким спацерком собі прогулювалися. Ну, думаю, празник на носі, певне вже все поробила. А ввечері я забігла до Ольги, бо цукор мені закінчився. Думаю, заодно і огляну їхні покої, чи чисто, чи готово все. Люди милі. Про посуд брудний вже мовчу, то таке. Павутина висить по кутах, як гірлянди, в серванті порохи, салфетки вишиті не білі, а сірі. А вона гуляє з коляскою
життєві історії 0
Не заскочила б я до Ольги випадково, то й би не знала, що в них в хаті твориться. Я б мовчала, якби не празник на носі! Може в
Рідна сестра зі мною не розмовляє, бо мій Назарко вступив до омріяного вузу, а її Дмитрик – ні. Христина і слухати не хоче, що більше року ми докладали великих зусиль, щоб потрапити туди. В той час, як впевнений в собі Дмитро “бив байдики”. Якось я з цим вже й змирилася. Але недавно приїжджаю до мами в село, а вона мені каже, що Христя кожен день їй дзвонить і питає, чи ще мого сина не відчислили
життєві історії 0
Рідна сестра зі мною не розмовляє, бо мій Назарко вступив до омріяного вузу, а її Дмитрик – ні. Христина і слухати не хоче, що більше року ми докладали
Щоб забезпечити гідне життя сину, я змушена відібрати квартиру у його батька, що дісталась йому у спадок від матері. Але як тільки про це почув колишній, то ледь не на колінах став просити, не ламати йому життя. Відразу ж звідки не візьмись, зі мною стали зв’язуватися і родичі Петра. Всі тепер мене засуджують. Ні, щоб спитати, де три береш гроші, щоб Андрійка на ноги поставити
життєві історії 0
Щоб забезпечити гідне життя сину, я змушена відібрати квартиру у його батька, що дісталась йому у спадок від матері. Але як тільки про це почув колишній, то ледь
Та я після цього “цирку” цілу ніч не спала, але свекруха, зранку, замість того, щоб свого сина “висповідати”, почала у всьому звинувачувати мене. – Хто дітей перед школою омлетами годує? Ти не є відповідальна мама. Краще б за дітьми гляділа, а не чіплялась до мого Дениса. Та він працює, гроші в хату приносить, що ще від нього хотіти? – Тепер так шкодую, що прийняла свекруху в себе дома. Як тільки тепер виперти, хто його знає
життєві історії 0
Та я після цього “цирку” цілу ніч не спала, але свекруха, зранку, замість того, щоб свого сина “висповідати”, почала у всьому звинувачувати мене. – Хто дітей перед школою
Отже, якщо Сашко мій не забере у своєї матінки телефон за 40 тисяч гривень, який подарував їй вчора – я подаю на розлучення. Так, він сам на нього заробив, і що? У нашої родини купа потреб і не закритих “дірок”. Ювілей Наталі Павлівни став для мене повною несподіванкою, і постарався мій рідний чоловік
життєві історії 0
Живемо ми з чоловіком у райцентрі. В нашому ж місті живе моя свекруха Наталя Павлівна. Вона давно розлучена, працює і живе у власній квартирі на своє задоволення. Має
Моя заробітчанська історія не унікальна й дуже сумна. Бо коли діти сіли за наготовлений мною стіл – вони навіть не згадали привід! Дивлячись на машини, які від’їжджали від мого будинку, я подумала, як я все життя турбувалася про майбутнє. І зараз я вперше пошкодувала, що не про своє. Згадала літню іспанку, сеньйору Ірену, яка забезпечила мене роботою на цілих п’ятнадцять років. – Та що ви, хіба мені варто турбуватися? У мене ж четверо дітей! Хіба сини не підтримають рідну матір на старості років? Ну а якщо раптом навіть у них не буде можливості допомогти, то дочки точно не залишать мене самотньою! За столом сини поцікавилися, невже я визначилася, що робитиму з будинком, і тому всіх скликала. Дізнавшись, що я не думаю продавати житло, діти здивувалися
життєві історії 0
Моя заробітчанська історія не унікальна й дуже сумна. Бо коли діти сіли за наготовлений мною стіл – вони навіть не згадали привід! Скільки себе пам’ятаю, всі свої сили

You cannot copy content of this page