Головна

життєві історії

За пів року після розлучення на порозі квартири з’явилася мама. – Ну що, я допоможу тобі спакувати речі! – Які речі? Для чого? – Як для чого? До нас з татом переїдеш жити з дітьми. Я вже на цю квартиру знайшла орендарів. До речі, десять тисяч готові платити. – Я почала говорити, що квартира моя, що сама бабуся так казала, але мама не розгубилася і помахала перед моїми очима папірцем, де чорним по білому було написано, що вона єдина власниця 
життєві історії 0
Мама ніби не розуміє, що я доросла людина, мама двох дітей. Їй головніші гроші, що дуже жаль. Коли я вийшла заміж, ми з чоловіком не мали де жити.
Коли я народила Улянку, стала зовсім пампушкою. Я росла як на дріжджах. Тільки не на зріст, а в ширину. У присутності Юри намагалася не надто розганятися за обіднім столом. Але вночі, коли він спав, діставала з сумочки улюблені кекси та тістечка. – Я йду. Вона худенька й приваблива, стежить за собою. З Улянкою спілкуватимуся й аліменти платитиму
життєві історії 0
Коли я народила Улянку, стала зовсім пампушкою. Я й до цього не була фотомоделлю. Але коли виходила заміж, Юрій шепотів на вухо ніжні слова і на руках носив.
Яка ж я щаслива, вам не передати! А все чому? А тому, що батьки чоловіка нарешті відремонтували свій будинок в селі після “прильоту” і – у-ї-ха-ли! Райське відчуття свободи! Тепер я можу дихати, кричати, співати, ходити в чому хочу. Навіть можу не помити посуд відразу, а потім! На кухні – тепер ложки, виделки та каструлі стоять як хочу я! Я знову можу прати коли мені треба і знати, що на балконі є місце для білизни! Тепер у холодильнику купа вільного місця і можна ставити все як треба мені, ви уявляєте? У ванній тепер чиста підлога, ура, ніхто не купається без шторки і не ллє воду на підлогу і не розмазує брудною ганчіркою
життєві історії 0
Яка ж я щаслива, вам не передати! А все чому? А тому, що батьки чоловіка нарешті відремонтували свій будинок в селі після “прильоту” і – у-ї-ха-ли! Райське відчуття
Марина, звичайна міська фіфа, але я не засуджувала вибір сина, бо все-таки бажала йому щастя. Вони з Мариною розписалися десь за три місяці і почали жити разом. А приблизно за 2 місяці від цієї події я дізналася, що Марина при надії. Звісно я була рада. Допомагала, як могла. Навіть в думці в мене не було, що покине вона не лише мого Миколку, а й дитину. А причина взагалі цікава
життєві історії 0
Ой, така дивна мені невістка попалася. Живу я з чоловіком Мироном, вже багато років, але такого чуда не бачила. Виховуємо двох дітей, Миколу і Вероніку. Намагалися двох однаково
То добре, що у них з сином ще дітей нема і спільного не нажили, бо з такою дівулею розходитися треба! Я її тут задарма годую, навіть не допоможе нічого – все знімає і фотографує щось ходить – гори, кіз наших. Поїхала я на базар в Коломию на вихідних – і вона зі мною. Я таку сумку нагрузила, перла її сама, вона навіть не запропонувала допомогу. Навіть посуд не помиє! Та ще й мамою мене не називає – от нащо вона така
життєві історії 0
Я живу в невеликому прикарпатському мальовничому селі. Маю свою хату у хорошому стані. Вдова. Мій єдиний син Ярослав поїхав після школи навчатися у Київ та там і залишився
Мама чекала мене з тої гостини, як мала дитина. Думала, ввечері сяде перед телевізором і посмакує ресторанну їжу, або хоча б кусочком святкового тортика. Та не так сталося, як гадалося. Тітка Оля, коли я їхала, додумалася лише передати гостинець для собаки. Ми їй стільки добра зробили. З села через день торби до них возили, бо їм в місті важко. А їй для рідної сестри шкода наїдків, яких так багато залишилося. Я машиною два рази приїжджала в ресторан, бо не поміщалося
життєві історії 0
Мама чекала мене з тої гостини, як мала дитина. Думала, ввечері сяде перед телевізором і посмакує ресторанну їжу, або хоча б кусочком святкового тортика. Та не так сталося,
Ми з чоловіком сину на весілля більше подарували, ніж сваха, яка пів життя в Італії пропрацювала. Мені б було соромно. А коли справа дійшла до покупки молодим квартири, вона сказала, що поки грошей нема. – Я докладусь вже до ремонту. – Я не повірила, але нехай буде на її совісті. А на Матки Божої я була в свахи в гостях. Заходжу у ванну, а там душова кабіна нова, а у вітальні телевізор на пів стіни. Грошей вона немає
життєві історії 0
Моя сваха майже п’ятнадцять років в Італії на заробітках пробула, а дітям на весілля зробила такий подарунок, що я досі відійти не можу. Це тільки ми зі шкіри
Я вчора свекруху вигнала. Бо це лиш вона могла до такого додуматися! Я не подобалася їй одразу. Бо заробляла більше за Максима. Але я ніколи не дорікала тим чоловіка. Ми згодом квартиру власну взяли, живемо вже кілька років у своїй, вона у нас навпіл з чоловіком. Ну й ось зараз – схожа історія. Тільки вона ремонт робить, бо тримає в своєму селищі два магазини і нормальні гроші отримує. Так от вона запустила бригаду, а сама на два місяці до нас вирішила приїхати, поки її син, тобто мій чоловік знову у відрядженні. Подарунок вона сину зробила, за свої кошти – щоб завжди знав, що я роблю, хто до нас додому на чай-каву приходить і таке інше – ось так мені Марія Богданівна свій вчинок пояснила. Ну я вирушила з тими камерами і всіма своїми речами на вихід
життєві історії 0
Я вчора свекруху вигнала. Бо це лиш вона могла до такого додуматися! Я не подобалася їй одразу. Бо заробляла більше за Максима. Але я ніколи не дорікала тим
Як тільки я з дочкою виїхала за кордон, мій Вадим свою маму перевіз в нашу квартиру. Мене і словом ніхто не попередив. Повернулися в Україну ми в кінці жовтня, бо вже планували давати дочку в школу. Але протримались ми всього дві неділі. В своїй квартирі я почувалася чужою. На кухні все було по її. Всі каструлі в жирі, бо свекруха плином не користується, а на батареях висіли тряпки зі старих майок чоловіка. Але найгіршою проблемою був – кіт!
життєві історії 0
Як тільки я з дочкою виїхала за кордон, мій Вадим свою маму перевіз в нашу квартиру. Мене і словом ніхто не попередив. Повернулися в Україну ми в кінці
Живу я в селі на Чернігівщині. Село у нас маленьке, далеке від міського сучасного світу. Привела я знайомити кілька днів тому свого нареченого з батьками. Але дуже пошкодувала! Краще б ми з Мишком просто тихо розписалися. а потім їх перед фактом поставили! Мені дуже за низ соромно! Влаштували допит, а потім покликали мене на розмову. Вони мали деякі заощадження ще з того часу, коли вони разом їздили за кордон на роботу. Ті гроші ніхто ніколи не витрачав і зберігалися вони, звичайно, у валюті. – Ми ж як думали, Оленко. Що ти з нами залишишся, допомагатимеш нам. Ми ж не молодіємо
життєві історії 0
Живу я в селі на Чернігівщині. Село у нас маленьке, далеке від міського сучасного світу. З громадського транспорту лише автобус до райцентру. А там – хто як хоче

You cannot copy content of this page