Головна

життєві історії

У всьому чоловік мене підтримував, тому зі своєї кімнати почали ми виносити старі меблі: серванти, креденси, тумби. А свекруха була недовольна. “Як так, Галю, – мовила вона мені, – ми з дідом так довго заробляли на ці меблі, а ти прийшла і свої “порядки” заводиш”. Та найцікавіше трапилося, коли я була при надії. І хтось ще буде мене заставляти цих людей “мамою” і “татом” називати
життєві історії 0
Так і не змогла Любов Іванівну (свою свекруху) мамою кликати. Лише один раз, коли під час весілля староста вручав грамоту, присвоївши мені нове звання “невістки”, я мала сказати
На другий день забігла я до куми, щоб віддати запасні ключі від будинку, адже забула за це вчора, та й кума так поспішала, що не нагадала мені. Я ходила поливати вазони, поки вони були на відпочинку. На прозі їхньої хати стояла каструлька з приготовленою їжею для собаки, у них вівчарка, а в цій каструлі, ви не повірите – мої рогалики. Я вирішила цю тему не підіймати, хоча на душі стало так неприємно!
життєві історії 0
Сьогодні, як зазвичай у суботу, я на кухні печу випічку. Моя сім’я полюбляє щось солоденьке до чаю, а я люблю їх радувати новими рецептами. Ми з чоловіком після
Ми з чоловіком живемо в моїй квартирі, тому коли від хресної йому перейшла ця однокімнатна, ми зробили ремонт і повністю підготували її до оренди. Минав час, а квартира пустувала. Я ж почала підганяти Дмитра, як-не-як, а пропадають гроші. І лише згодом я довідалася, що там вже давно живуть, тільки не орендарі, а “друга” сім’я брата мого чоловіка. Я не знаю, як тепер маю дивитися Тетяні в очі. Дмитро каже мовчати
життєві історії 0
Я стільки років прожила з чоловіком, і жодного разу не дорікнула йому, що живе Дмитро в моїй квартирі, а він диви, як “запірився”. Я в батьків єдина дитина,
Коли колгоспи розпалися і роботи не було, свекор поїхав на заробітки в Чехію, а за деякий час прийшла звісточка: “Маю іншу, чекаємо на дитину”. Приїхав лиш на весілля дочки. Такий смирний і лагідний, пробачення просив у свекрухи – і вона пробачила. Та не довго тривав спокій. На той раз чкурнув до Польщі. Та сталося так, що здоров’я “здало”, прийшлося чоловіку привезти його додому. Поселили ми його в літній кухні. Та свекруха туди ні ногою
життєві історії 0
Не повірите, але мені шкода свою свекруху. Вже майже двадцять років в невістках (всяке було, хата не церква), але дивуюся їй. Чому вона така? Жила з чоловіком, Бог
Свої гроші він витрачав лише на себе. Не давав мені ні на їжу, ні на комуналку. Потім під приводом ремонту він виставив мене з квартири. Мовляв, поживи у мами, я поки що тут підлогу, стелю, шпалери. І понеслося. Спершу я приїжджала, допомагала. Потім він попросив не приїжджати, заважаю лише. До речі, в той ремонт я активно вкладалася грошима. Ви її дістали, симпатичний колега по роботі тут як тут
життєві історії 0
Я заміжня вдруге, ми щасливі з Олегом вже 7 років, один одного не обманюємо і не зраджуємо, виховуємо дочку. Але в першому шлюбі у мене все було по-іншому.
Коли стало геть скрутно, чоловік і нагадав брату, щоб той віддав йому борг в п’ятдесят тисяч. Сергій почав просити, ще трішки почекати. І все б нічого, та ввечері від його дружини Віки прийшло повідомлення, від якого в мене волосся дибки стало. “Ти б стидався. Брат називається. Нам зараз також важко, а тобі гроші подавай. Ти скажи Олені, нехай свою “спідницю” з дивана підіймає, сина в садок оформлює, і йде на роботу. Чого вона досі дармує?”
життєві історії 0
Таки прилетіло “бумерангом” Вікторії, і нічого, що з того часу минуло довгих дев’ять років. Ми з чоловіком і маленьким сином жили в Донецьку. Коли все почалось в 14
Якби я того дня не втекла до Італії, то б до старості літ нюхала Іванові шкарпетки. А так я живу як пані, бо Бернардо, то вам не Іван. В нас навіть прислуги є, до речі, українці. Нещодавно кума сказала, що Іван в Україні якусь жінку має. Мені її по справжньому шкода. А якщо чесно, то Іван правильно робив, що мене на заробітки не пускав. Певно відчував, що як поїду, то з кінцями. Ще б пак. Я і так поруч з ним пів життя – як в трубу!
життєві історії 0
Мій Іван правильно робив, коли мене не випускав на заробітки до Італії. Певно серце йому підказувало, що як поїду я, то вже з кінцями. Ще б пак. Я
Мирося коли з міста приїжджає, ох мама і радіє. Все готує: сир, сметану, молоко, свіжі яйця – все найкраще, щоб доця мала що з собою взяти! І бачили б ви, як мама її обіймає, цілує в чоло, коли та прибуде. А я одного разу не витримала і кажу: “Мамо, а мене чому не обіймаєте?” На що почула: “Обійдешся! Не заслужила!” Чим я так завинила перед мамою, що не відчуваю любові? Адже ми діти доти, доки живі наші батьки!
життєві історії 0
Моя історія про обійми… Якими різними вони бувають. Неймовірні вони у закоханих, дружні і легкі у товаришів, вірні і на все життя у рідних людей, а от обійми
В мене шикарний будинок, на подвір’ї бруківка і все засаджено квітами, але я заздрю “білою заздрістю” подрузі, яка живе в маленькій дерев’яній хатинці. Річ в тім, що я в невістках, а вона в себе дома. Просто Мар’яна живе в своє задоволення. Мама зранку її не будить, а тихенько йде на кухню і готує сніданок. Я ж повинна стати не пізніше свекрухи. А в той час, як я збирала гроші на новий дах, моя подруга пів світу об’їздила
життєві історії 0
Як можна по різному проживати життя, коли ти донечка у себе вдома і коли ти за невістку у батьків свого чоловіка. Таке життєве порівняння завжди спостерігаю я, кожен
Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її турбот. Вона чомусь вирішила, що коли я приходжу з роботи, то маю взяти дитину повністю на себе, щоб вона відпочила, та ще й прибрала. А в мене ось сил немає! Я теж хочу поспати. Іди, люба, працюй сама на свої вії
життєві історії 0
Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її

You cannot copy content of this page