iBilingua

Додому я з дитинкою їхала на таксі. В’ячеслав мало того не зустрів нас, а й вимкнув телефон. Дома я очікувала різного, але тільки не цього. В подиві я набрала свекруху. – А чого ти від мого сина очікувала? Він, як і кожен чоловік, любові і уваги хотів. Ти не приділяла йому цього, ось він і знайшов ту, яка буде догоджати у всьому і завжди

Додому я з дитинкою їхала на таксі. В’ячеслав мало того не зустрів нас, а

життєві історії 0

Мама образилася на мене… Плаче і каже, що до мене не поїде, здасть квитки… Збиралася погостювати, онуків побачити… Але ж я не проти її приїзду! Ми дуже раді, я, чоловік, діти, всі! Але сидіти один у одного на голові, тулитися, терпіти незручності — заради чого? Особливо коли є можливість цього уникнути. Мені здається, ми запропонували чудовий варіант, а батьки образилися!

Мама образилася на мене… Плаче і каже, що до мене не поїде, здасть квитки…

життєві історії 0

Ми з чоловіком вже люди у віці, і нам потрібна допомога, та діти навіть слухати про це не хочуть. Свого часу я привела на світ п’ятьох дітей: дві донечки і три сина. Так ось, сини, живуть своїм життям, до нас їм діла немає, вони лише невісток слухають. Я вважаю, що сини повинні нам допомагати, скільки тої пенсії у нас. Ми ж то їх усіх на ноги поставили, тепер час все повертати

Ми з чоловіком вже люди у віці, і нам потрібна допомога, та діти навіть

життєві історії 0

Півроку тому розлучилася, повернулася з дитиною до батьків. Поки що так, без варіантів. Окреме житло мені не світить, навіть оренду не потягну… Доньку в садок влаштувала і сама туди ж пішла працювати. Зарплата звичайно, маленька, але й плюсів чимало: поряд з будинком, дитина на очах, обід на роботі, лікарняні можна брати, коли треба… Завідувачка не в захваті, але мовчить, тільки зітхає. А в офісі таке терпіти точно не стали б

Недавно Інна переїхала жити до батьків, і зустрівши подругу, почала розказувати про своє життя.

життєві історії 0

Лелека не прилітала до нас з чоловіком цілих два роки, тому коли ми все ж дізналися, що чекаємо малюка, були неймовірно щасливі. Зараз нашій принцесі пів рочку. Як тільки я оформила всі документи на виплати, і на карту поступили гроші, Денис оголосив, що це на нас з дитиною, в нього гроші навіть не просити. На всі мої аргументи, що це “копійки”, він розвертався і йшов в другу кімнату!

Лелека не прилітала до нас з чоловіком цілих два роки, тому коли ми все

життєві історії 0

Та через квартиру все! Син з невісткою, після весілля жили в квартирі, яка мені від матері дісталася… А потім Діма, син мій, зустрів свою нову дружину, пішов до неї. А колишня невістка, Наталя, з дітьми залишилася в квартирі. Розлучення оформили, місяць пройшов, другий, дивлюся – вона й не думає з’їжджати! Я їй тоді натякнула культурно — мовляв, що думаєш далі робити, з роботою, з житлом? Коли переїжджаєш, ми з батьком, мовляв, допоможемо з речами, транспортом

Сидячи на лавці, пенсіонерка жалілась своїй подрузі, що вже давно свої внуків не бачила.

життєві історії 0

Настю, невже ти не бачиш, що Артемчику пора чоботи на зиму обновити. Старі вже геть не гріють, – сказала свекруха, коли востаннє прийшла до нас на вихідні. І це, щоб ви розуміли, не внук її маленький, а сорокарічний синок, який так і не виліз з-під маминого крила. Артема понизили на роботі. Зарплата мізерна. Добре що я працюю, а то не знаю, як би ми справлялися. А свекруха замість того, щоб його на роботу влаштувати, каже, щоб я високооплачувану знайшла

Настю, невже ти не бачиш, що Артемчику пора чоботи на зиму обновити. Старі вже

життєві історії 0

Микола вже декілька разів намагався мене запросити до себе в гості, та у мене ніяк не виходило. Тому коли він зателефонував, а це було влітку, і запросив на день народження, я не смів відмовлятися, до того ж і справді це був вихідний день, і планів ніяких не було. Святкування мало відбутися на їх дачі, яка знаходиться в 50-ти кілометрах від нашого містечка. Микола – тато трирічної Марічки. Про неї й піде мова

Микола вже декілька разів намагався мене запросити до себе в гості, та у мене

життєві історії 0

Свого синочка ми з Антоном назвали в честь дідуся – Дмитриком. І ось в нього були перші іменини, які ми вирішили відсвяткувати і запросити найближчих родичів. В тому списку була і мама чоловіка Ольга Петрівна. Довго в кафе ми не затримувалися. Як тільки програма свята була виконана, всі роз’їхалися по домівках. І тут задзвонив телефон. На екрані висвітлилось – свекруха. Я ще подумала, що забула щось в кафе, але ні

Свого синочка ми з Антоном назвали в честь дідуся – Дмитриком. І ось в

життєві історії 0

Того дня Тарас прийшов додому засмучений, а після вечері повідомив, що зранку повинен поїхати в інше місто на деякий час. Я нічого не розуміла, але не стала влаштовувати в домі “бурю”, оскільки довіряла чоловіку. Повернувся Тарас через три дні, і не один. За руку він тримав маленьку і перелякану дівчинку років 5-6. – Знайомся, це моя донечка Надійка. Я не знаю, як ти на це відреагуєш, але зраджувати цю крихітку вдруге я не буду!

Того дня Тарас прийшов додому засмучений, а після вечері повідомив, що зранку повинен поїхати