iBilingua

Провели в останню путь мого Андрія на самого Степана. Я бачила кожен косий погляд, особливо мої дітей. Вони не церемонилися і прямо в очі говорили, що у цьому винна я. Та що казати, я сама свою провину відчувала. Того дня я навіть не очікувала колядників. Але в одну мить під вікном загукали: “Пане господарю, можна заколядувати”. Я пішла за гаманцем, як в хату забігли діти – мої онучата!

Провели в останню путь мого Андрія на самого Степана. Я бачила кожен косий погляд,

життєві історії 0

Мені 52 роки і я вже сім років працюю в Португалії офіціанткою. Півроку тут – кілька місяців з родиною в селі на Вінничині. Тут, на заробітках, у мене гарячі стосунки з Сільвіо. Дома у мене – родина, чоловік, діти й онучка. Десять років тому ми з чоловіком Іваном купили нарешті окремий будинок і переїхали від його батьків, нам довелося залізти у борг і в кредит

Мені 52 роки і я вже сім років працюю в Португалії офіціанткою. Півроку тут

життєві історії 0

Всі мої подруги вже давно повискакували заміж, і навіть за руку водили дітлахів в школу. Одна я засиділася в дівках, а вже ж тридцятка на носі. В ніч перед Різдвом мені на очі попалася стара обшарпана новорічна книга. Прочитавши декілька сторінок, я взялась за “справу”, а через місяць ми пішли з Богданом до РАЦСу

Всі мої подруги вже давно повискакували заміж, і навіть за руку водили дітлахів в

життєві історії 0

Я тоді тільки попорався по господарству і присів під хатою на лавку, як біля воріт зупинилася автівка, а з неї вийшла жінка. Її я ніколи не бачив, але очі, і вираз обличчя був мені доволі знайомий. – Не впізнаєте мене, тату? – У відповідь я не міг промовити і слова. Ми сіли за стіл, і Віра стала розповідати свою історію

Я тоді тільки попорався по господарству і присів під хатою на лавку, як біля

життєві історії 0

Я переїхала жити під Одесу, до моря, з дитиною і чоловіком, на даний момент колишнім. Живемо з Зорянкою нормально, незважаючи на недешеву оренду житла та багато інших витрат. Але руки та голова є, працюю. Інша справа – брат. Мама залишила йому будинок, собі купила квартирку, відремонтувала її і там живе. Періодично їздить до брата прибрати, наготувати поїсти, платить комуналку, бо Тимурчик не платить її в принципі. І ось мама занедужала. Важить це непорозуміння півтора центнера мінімум. Гроші у мене були – відкладала на покупку машини

Батьки мене любили. Ні, не балували. все було без надмірностей, любили правильно і адекватно.

життєві історії 0

Ні на вечерю, ні на Різдво, син з невісткою сказали, що не приїдуть. Мені образливо трохи, оскільки село знаходиться в двадцяти кілометрах від них, але, нехай там. Переживу. По сусідству у мене є найкраща подруга, яка також в цей день була одна. Ближче вечора я запросила її до себе. До того ж, розмова назрівала серйозна. Звісно, стосувалась вона невістки

Ні на вечерю, ні на Різдво, син з невісткою сказали, що не приїдуть. Мені

життєві історії 0

Одне за одним у нас з Устимом народилися двійко діток-погодок. Я дуже схудла, недосипала постійно, була наче вичавлений лимон. ніхто не допомагав, я сирота, а свекруха на пенсії, але дуже зайнята у себе на городі. так і живемо. А тут у чоловіка Устима – ювілей, 30 років. Його мама каже, що треба обов’язково відзначити. – Давайте багато чаю з тортиком поп’ємо у вузькому колі. Вона мені нічого не сказала

Одружені ми з Устимом чотири роки, живемо окремо, у приватному будиночку, який мені від

життєві історії 0

Весілля, веселощі, у подарунках – подушки, сервізи, інше господарське начиння, у дружини родичі з села в більшості, ну і родзинка – двійко солоних гусей. Вирішив будувати будинок, дружина Соломія народила, впринципі, вже можна заселятися, відповідно – новосілля. Але тещі Тамарі Володимирівні – ви що, треба закликати всіх, кого знаю чи бачила, мовляв, будинок діти побудували! – Із пластику їсти?

Пам’ятаю весілля: веселощі, у подарунках – подушки, сервізи, інше господарське начиння, у дружини родичі

життєві історії 0

У мене є порожня квартира, і брат Богдан попросився в ній пожити півроку. Я погодилася з умовою, що він сплачує за комунальні послуги. У підсумку, прожив брат 2.5 роки зі своєю дружиною та двома доньками у моєму житлі. Недавно вони купили квартиру, переїхали, і три дні тому Богдан віддав мені мої ключі

Так вийшло, що у мене є порожня квартира, і брат Богдан попросився в ній

життєві історії 0

Сьогодні ми попрощалися з моєю 67 річною тіткою Лідією. Ні дітей, ні чоловіка вона ніколи не мала. Останні роки свого життя тітка Ліда працювала у школі прибиральницею. Я часто намагався її порадувати, заходив у гості, приносив щось смачненьке, то на ялинку водив, то в Макдоналдс, то просто гуляли

Тітка Ліда завжди дуже сумувала через свою самотність, часто плакала, я майже ніколи не