iBilingua

Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся не хоче м’якшати, лишаючись строгою. Мені взагалі здається, що у Марини Іванівни, мами мого чоловіка Остапа, якісь давні уявлення про виховання дітей

Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить

життєві історії 0

Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому сина вирішили відвести до бабусі з дідусем – батьків Миколи. Я не була від цього в захваті, але іншого виходу не бачила. Я весь день провела за “паперами”, але не подумайте, що робочими документами. Насправді я по пунктах печатала для свекрів усі настанови: що можна, а чого не можна Матвію. І ось настав день його забирати додому

Мене по роботі відправили у відрядження на три дні. Чоловік не міг відпроситися, тому

життєві історії 0

Коли брату було 20 років, Богдан порадив мамі продати її будинок та купити йому квартиру. На моє запитання, а як же я, вона відповіла, що в мене чоловік є. Потім брат набрався купу боргів, і мама продала його квартиру і купила йому студію. Я тоді пішла від чоловіка. Мама зглянулася: купила мені кімнату в комуналці і переселила мене з Соломійкою туди. Богдан поїхав на заробітки на цілих 12 років

Моїй мамі 61 рік, мені 41, брату Богдану – 38. Коли брату було 20

життєві історії 0

Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де живе зараз сваха, двадцять хат всього. Але справа не в цьому. Як тільки моя Галя нас з ним познайомила, я не була в захваті, признаюсь чесно. Іван: маленький, худенький, з риженькою борідкою, а скромний такий, що слова не витягнеш. Як я не просила дочку, та стояла на своєму. – Люблю і крапка. І ось вони стали батьками

Мій зять з малесенького села в Карпатах, можна навіть сказати – хутора. Там, де

життєві історії 0

Дорогенька, те, що ти жінка мого сина – ще нічого не означає. Мати одна! День народження сина – це моє свято, і мені вирішувати, кого туди запрошувати, як і де свякуватимемо, – стою, кліпаю на Богдану Володимирівну очима. Цього року я вирішила влаштувати йому нормальне свято, таки 35 років, кругла дата. Підготовку розпочала заздалегідь. – А як же Іванна, і тітку не покликати? Я вже запросила своїх подруг!

Моя свекруха Богдана Володимирівна переконана, що день народження сина – це, насамперед, її свято.

життєві історії 0

Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки, оскільки зама вже підбирається. Тут якраз і скидки всі пропонують. Де лише не глянь – “чорна п’ятниця”. Ми тільки з під’їзду вийшли, як натрапили на Тамару Олегівну. Свекруха, як Микитку очима зустріла, руки зложила, і давай схвильованим голосом в нього прощення просити. – Мені тебе так не вистачає!

Ми того дня з Микиткою вирішили сходити в торговий центр і купити нові чобітки,

життєві історії 0

Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези. Звісно, ти ж не можеш, оскільки кожного року у вас з чоловіком по дитині з’являється. – Я розумію, перед Богом я її мати, бо тримала дівчинку перед вівтарем, але ж це не означає, що я все життя буду допомагати Лілі фінансово. Похресниці вже не п’ять, і навіть не десять років. Вже й сама може підробляти

Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені

життєві історії 0

Мама просто не хоче непорозуміння із сином та невісткою, а я без житла. От і все. Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. – Нехай Льошка з сім’єю поки що там поживе, а ти, як підростеш, я цю квартиру продам, гроші між вами поділю. Та й як збирати, якщо Юлі то на море треба, то машину, то шубку купити. – Правильно, дочко. Спочатку спробувати на смак побут треба, перш ніж заміж бігти

Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата

життєві історії 0

Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав у нашій спільній квартирі. Ми погодилися, не на вулицю ж їм йти. І вони увесь час на утриманні у батьків сиділи, не працювали. Квартира у нас розподілена аж на 7 частин. Дружина у ігоря знайшла іншого, словом, розлучення. А мама примудрилася ще й дачу на онука переписати. А коли я запитав, чому так, сказали, що дача тебе не стосується. До речі, квартира трикімнатна, 80 квадратів, і я кажу, що забираю свою частку і все. Мати говорить: «ні, я продаю квартиру, і купую будинок, і ніяких часток не буде»

Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав

життєві історії 0

Сказати, що ми з чоловіком заможні, то ні, але не бідуємо. Діти дорослі, дочка у Китаї заміжня, син у столиці, як і ми, живе окремо, ще не одружений. Маємо квартиру і бутічок одягу у центрі міста. Приїхала університетська подруга моя, але після кави образилася, що я до себе не повела. А просто є у мене принцип, навіть діти і батьки в готелі ночують, коли приїжджають, а то знайома всього лиш. – Як добре, що ти у Києві і мені не треба житло орендувати

Сказати, що ми з чоловіком Арсенієм заможні, то ні, але не бідуємо. Колись удвох