iBilingua

У нас з Максимом скоро буде дитинка, наш бажаний первісток. Мені дуже хочеться купити для малюка все новеньке, гарне, якісне, все вибрати самій у магазинах. Але тут втрутилася мама Максима, і я не незнаю, як їй протистояти навіть. – Навіщо ви витрачаєте гроші? Зберемо ми все для дитини, у нас сім’я велика! – наполягає Світлана Миронівна. Тільки мені це ганчір’я навіть з доплатою не потрібне. Десь на повзунках вже були нашиті латки, десь комбезики запрані вже до повної втрати кольору і на дотик, як задубілий вафельний рушник. А коли вона притягла ліжечко, у мене око засмикалося

У нас з Максимом скоро буде дитинка, наш бажаний первісток. Мені дуже хочеться купити

життєві історії 0

О, ні! Я що б свої роти прогодувала. Скільки в мого тої зарплати, ціла фіга! Ми не потягнемо. Для таких дітей сиріт є спеціальні заклади. Впевнена, Орисі там буде добре, – говорила тітка Оля, у якої дівчинка часто гостювала з батьками. Був у тата Орисі і брат, але він давно на заробітки в Голландію поїхав, а згодом і всю сім’ю перевіз туди. З того часу й не появлялись вони в Тернополі. Йому навіть не дали знати, що брата на тому світі вже немає

О, ні! Я що б свої роти прогодувала. Скільки в мого тої зарплати, ціла

життєві історії 0

Ми з Настею придбали невеличкий будиночок в селі, що знаходиться в пару кілометрах від області. І ось недавно телефонує мені теща, і таким янгольським голосом проситься на деякий час пожити у нас. – Розумієш, зятю дорогенький, що в нашій квартирі, що в тій, де були орендарі, ми робимо капітальний ремонт. А у вас будиночок, свіже повітря. Ми ж не будемо вам заважати. – Я не роздумуючи відмовив і вимкнув телефон

Ми з Настею придбали невеличкий будиночок в селі, що знаходиться в пару кілометрах від

життєві історії 0

Це була п’ятниця. Як сьогодні пам’ятаю, падав сильний осінній дощ. Батько повернувся без гумору, та що казати, він вже більше року був черствий і до мами і до мене. – Я йду! Не тримай, не відговорюй, не проси. Нічого не зміниться. – Я тільки дивився, як він пакує чемодани. Та мама не розгубилася. Я й не думав, що вона на таке здатна

Це була п’ятниця. Як сьогодні пам’ятаю, падав сильний осінній дощ. Батько повернувся без гумору,

життєві історії 0

Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там у неї були однодумці, з якими вона радо проводила час. Бо що з мене візьмеш: дружина, діти, робота. Я звісно провідував її, як тільки була змога. Та одного дня мені зателефонувала завідувачка, і повідомила, що мама в поганому стані. Я кинув все, і примчав до неї того ж дня. Мама лежала на ліжку, і дивилася в стелю, а потім попросила підійти ближче

Я подбав про свою маму, тому вона і доживала віку в спеціальному закладі. Там

життєві історії 0

Одного дощового ранку бабуся Василина захворіла. Їй нездужалося ще з пізнього вечора, а розхворілася вона з першими променями сонечка. Благо, в той день до неї зайшла листоноша з пенсією. Хоч змогла баба Василина звісточку внучці відправити, що скоро їй на хмаринку час. Бабуся пишалася онукою більше, ніж прибудовою до хліву – Василинка навчалася у столиці. Василинка прилетіла на першій електричці. Вона скептично оглянула напівзруйнований будинок. А вдома Василину чекала сумна бабуся, яка зібралася до діда. – Заспокойся, бабусю! Я там хліб викинула старий. Він уже позеленів. – Можна ж було там зелене зрізати і серединку хорошу з’їсти. Це люди! Вони там біля річки живуть. Годину сюди пішки добираються, а потім на електричку і в Київ на роботу

Одного дощового весняного ранку бабуся Василина захворіла. Їй нездужалося ще з пізнього вечора, а

життєві історії 0

Я зятю одне тверджу, а він мені геть інше. – Не буду я Лесі допомагати прибирати чи їсти готувати. На те вона жінка. У мене моя, чоловіча робота є. Ось, наприклад, лампочку вкрутити, чи батарейку в пульті чи годиннику поміняти. А то глянь, кран полагодити прийдеться, – в своє виправдання каже Олег. – Ну який кран? Про що ти? У вас новенький ремонт. А про батарейку в пульті, так зовсім смішно стає

Я зятю одне тверджу, а він мені геть інше. – Не буду я Лесі

життєві історії 0

Подзвонила мама і перше, про що вона запитала мене: – Коли купиш нову сковорідку? – говорила мені мама в слухавку, поки я лежала в палаті, куди мене тільки що привезли у лікарню

Подзвонила мама і перше, про що вона запитала мене: – Коли купиш нову сковорідку?

рецепти 0

Тісто: 1 літр теплої води, 2 столові ложки цукру, 1столова ложка солі, 1 столова ложка з верхом сухих дріжджів або 30 грам живих, 2 столові ложки олії. Борошна – скільки візьме. А далі – рецепт найсмачніших осінніх біляшів

Це рецепт моїх улюблених біляшів, які я чомусь найчастіше роблю саме восени. Тісто: 1

життєві історії 0

Мені всього 55 років, і я відчуваю, що моє життя ось тільки, тільки почалося. Але мої дорослі діти ніяк не дають мені «розправити крила». Поставили мені умову: або я сиджу з онуками, або опинюся на старість у будинку для літніх людей. Мені самій не потрібен великий будинок, я прийняла рішення його продати. І замість нього взяла собі однокімнатну квартиру. І після цього продала ще й машину, на якій їздив мій чоловік. І гроші порівну розділила на дві частини і віддала своїм дітям. У Польщі я була посудомийницею

Мені всього 55 років, і я відчуваю, що моє життя ось тільки, тільки почалося.