iBilingua

Щоб підзаробити татові на лікування, мамі довелося поїхати на заробітки. Але і це не допомогло – тата не стало. Та здивувало мене те, що мама не змогла, чи не захотіла, приїхати, щоб провести тата в останню путь, лише перевела гроші. А за рік часу я стояла в аеропорту і зустрічала її в Україні. Я навіть уявити не могла, що приїде вона не одна, а з Антоніо. Не знаю, як маю її пробачити

На початку нашого спільного життя з Олегом, ми жили з моїми батьками. Та згодом

життєві історії 0

Я постійно була зайнята вихованням сина, домашніми клопотами, а мій чоловік весь цей час був в пошуках розваги для себе. Бувало таке, що приходив додому опівночі, а бувало і таке, що Андрій взагалі не ночував. Ці моменти я переживала дуже важко. А недавно прийшов з роботи і я його не впізнала. Не знаю, як жити з цим чоловіком, і чи взагалі варто рятувати нашу сім’ю

Так склалось життя, що мій чоловік Андрій, виховувався без батька. Проживав він свою молодість

життєві історії 0

Недавно, на Успіння, я захотіла познайомити доньку з моїм коханим Миколою. Звісно, я переживала, але сподівалася, що Зорянка мене зрозуміє. Коли ж ця важлива зустріч настала, донька і не приховувала свого незадоволення, а після неї поставила мене перед вибором. – Вибирай, або він, або я, твоя донька! – Вибір тут очевидний, але тепер думаю, чи правильний він, чи не погарячкувала я

Важко мені дивитися, що таке відбувається з моєю донечкою Зоряною… Так сталося, що ми

життєві історії 0

Через тиждень ми повернулися з Андрієм з медового місяця й зустріли його колишню в моєї свекрухи. Оксана привітала нас, потиснула мені руку, потім обійняла свою улюблену колишню свекруху і поспішила геть. – Зустрінемось завтра у театрі, – сказала свекруха Оксані, демонстативно зиркаючи на мене. А на п’ятому місяці ми ощасливили свекруху цікавим станом. З Оксаною в них дітей не було

Мені нелегко. Я вийшла заміж у сім’ю, де всім подобається колишня дружина мого чоловіка.

життєві історії 0

Свекруха постійно ревнувала Діму до мене, а коли в нас народився син, то говорила, що я задовго сплю. Слухати про те, що в мене була неспокійна ніч, їй було нецікаво. Згодом вона почала прививати моєму чоловіку, щоб він менше мені допомагав: “Навіть не думай, а то звикне і завжди так буде хотіти. Ти є хлоп і в тебе свої обов’язки”. А потім була фінансова криза і повернення до мами

Сьогодні, як ніколи, мені потрібна порада зі сторони читача. З чоловіком ми побрались коли

життєві історії 0

Живемо ми з чоловіком разом із свекрами, тобто з батьками Паші. Бувають непорозуміння, але в загальному все дуже і дуже непогано. Але вчора я просто отетеріла дещо! Я їй пояснюю, що ціна цього подарунка не перевищує 500 гривень і що я не вважаю це занадто багато. Вона все одно сидить і бубонить і бубонить, що на 5-річну дитину не варто витрачати такі гроші. Кажу їй, що можете внучці нічого не купувати, торт вафельний перемастимо згущенкою – та й досить

Поки що варіанта іншого немає, фінансово не витягнемо. В принципі живемо дружно, бувають непорозуміння,

життєві історії 0

Я з таким нетерпінням чекала повернення молодшої дочки з трьома моїми онуками додому в наші Чернівці! Майже рік Тоня з дітьми провела у старшої сестри в Берліні ось нарешті вирішила додому. Але краще б я взагалі не їздила по них на вокзал! На дочку дивитися не можу. Насті й Йохану небо діток не дало. Ніколи не думала, що моя дочка на таке здатна, фу

Я з таким нетерпінням чекала повернення молодшої дочки з трьома моїми онуками додому в

життєві історії 0

Я не юна вже, маю 37 років, у мене не має власних дітей, але є двоє племінників і троє похресників. На батьківщині в Україні у мене є коханий, Богдан – офіцер, захисник, а я з лютого минулого оку працюю в Португалії, не сиджу на допомозі для переселенців. Та все зароблене як вода крізь пальці витікає рідним в Україні. 100 тисяч гривень він не отримує, не думайте

Я не юна вже, маю 37 років, у мене не має власних дітей, але

життєві історії 0

я батькам не допомагала. Точніше, колись, у дуже ранньому віці я робила спроби, але їм це не подобалося. Не подобалося, коли я мочила водою носову хустку і «до блиску» терла вікна на кухні. «Тільки вчора все відмила, – гірко зітхала мама, – а тепер усе наново! Ішла б ти краще гратися». Не подобалося, коли я мила холодною водою посуд, і він залишався жирним. «Відійди, я краще сама». Не подобалося, коли я сідала ліпити з нею пельмені та «переводила» половину тіста та м’яса. “Не заважай!”

Скажу чесно – я батькам не допомагала. Точніше, колись, у дуже ранньому віці я

життєві історії 0

Я попросила брата, щоб доклався грошима, бо це і його мама, та почула, що поки нема чим, а як буде – то він з нами зв’яжеться. Звісно, ми дали собі раду, взяли кредит і назичили, де тільки можна було. Маму ми на ноги поставили, дай Бог здоров’я лікарям. Та здивувало мене інше. Виявляється, гроші він збирав на відпочинок в Буковелі, куди й повіз свою сім’ю. Не посоромились вони навіть фото у фейсбуці виставити

Я попросила брата, щоб доклався грошима, бо це і його мама, та почула, що