iBilingua

Мій син ще до 24 виїхав на заробітки в Ізраїль. Я розумію, троє дітей, будівництво будинку, молода дружина – треба багато грошей. Я допомагала Наталі з онуками, а коли минув рік, вирішила невістка до нього поїхати. Вона також з будівництвом зв’язана – маляр штукатур. Відпустила, хоча важко мені. І ось вже який місяць вона там. Повертатися поки не планує, а троє дітей на мені

Мій син ще до 24 виїхав на заробітки в Ізраїль. Я розумію, троє дітей,

життєві історії 0

З самого ранку я зробила собі і Івану каву і стала шукати свекруху, але її ніде не було. За нами прокинулась і сім’я Єви. В хаті почався рух. Я не можу щось робити чи готувати в чужій хаті, тому вирішила просто насолоджуватися сільськими краєвидами. Єва дивилася за дитиною. Словом, робили всі, хто що хоче, тільки, як виявилося, не те, що треба. Все почалось, як Віра Василівна повернулася додому. Вона, як виявилося, пшеницю молотила

Я зараз при надії, тому не дуже хотіла їхати в гості до свекрів, та

життєві історії 0

Від бабусі Ані дісталась квартира, туди вони і вдвох переїхали з чоловіком. Та вже після народження старшої донечки Улянки, сестра дізналась, що чоловік ходить “наліво”. Трохи поплакалась мені і мамі і твердо вирішила, що йому пробачить заради донечки. А через два роки народився в них син Андрійко

Хочу з вами поділитись історією з життя моєї сестри. Сестра моя Аня живе в

життєві історії 0

Недавно син відвіз нас на дачу, щоб грядки посапати, щось прибрати. Ми думали, що Арсен допоможе, а він нас там залишив, сказавши, що його чекають друзі і не має часу тут з нами “возитися”. Двадцять років ми чекали на це щастя, а тепер отримуємо ось таку віддачу. Так прикро, сльози на очі навертаються

Коли народився первісток – уся родина з’їхалась, вітали і раділи разом з нами. Двадцять

життєві історії 0

Ліда поїхала на заробітки, а нашу дочку залишила з бабусею. В мене друга сім’я, яку я повинен забезпечувати. Та недавно подзвонила моя мама і сказала, щоб я Злату до себе забрав, бо з бабусею їй важко. Я в першу чергу тато, маю допомагати фінансово, що я і роблю, справно аліменти виплачую. Вихованням має мама займатися. Я б то може й не проти її забрати, але друга дружина ні в яку. Їй своїх двох хватає

Ліда поїхала на заробітки, а нашу дочку залишила з бабусею. В мене друга сім’я,

життєві історії 0

Скоріш за все, спрацювала бабусина говірка: “скоч в гречку”. Так і з’явилась на світ наша Даринка. Чоловік в ній душі не чув, як і бабусі з дідусями. І хоча дочка була копією “співробітника”, я ні на хвилинку не хвилювалася, що хтось коли небудь, дізнається правду. А недавно ми всією родиною в мами на дачі були. Хлопці шашлик смажили, дівчата салати різали. Коли я підійшла до альтанки, то й почула цю розмову. Стало лячно!

Скоріш за все, спрацювала бабусина говірка: “скоч в гречку”. Так і з’явилась на світ

життєві історії 0

На сніданок Марія Миколаївна вирішила нам з Тарасом насмажити відбивних, тут і я вже прокинулась на запах з кухні. Приходжу, а свекруха каже: “Досмаж, бо мені потрібно відлучитися”. Та я залюбки. Дивлюсь, а поміж тими відбивними якісь м’ясні “хвостики” смажаться, вирішила я спробувати один, тай не помітила, як з’їла всі, ну такі вже смачні вони були, подумала, що це якісь обрізки з відбивних. Та коли зайшла моя свекруха, дивно почала усміхатись

Недаремно стільки анекдотів на тему свекруха і невістка. Я сама в невістках, скажу вам

життєві історії 0

Ми з сестрою ще у Франції, але через пару місяців, як Галина народить, будемо повертатися. Мій бізнес вже вимагає моєї присутності, та й чоловік сестри наполягає. От тільки вона просить мене забрати собі це дитя, щоб її чоловік нічого ніколи не взнав

Самі ми з-під Києва, нас в родині двоє – я і моя менше на

життєві історії 0

Ми з чоловіком не маємо права щось в хаті зробити, бо всі гроші свекруха складає на квартиру для молодшого сина. Всі сусіди дивуються, як тільки в мене сил хватає. А недавно подруга запросила мене до себе на “каву”. Я з радістю пішла, ми гарно посиділи, поговорили. Та коли повернулась додому, то було “і співане, і читане” від Галини Василівни: “Як ти так пішла, нічого не сказала, а корова не доєна, а кролі не годовані”

Надворі двадцять перше століття, а ми живемо ніби в дев’ятнадцятому. Мені не пощастило, бо

життєві історії 0

Іду я з Данилком і чую, як за мною гукає сусідка з села – Марійка: “Ой пані-пані купіть собі молока”. Я оглянулась, побажала щасливого продажу, і кажу: “Дякую, але на молочні продукти в мого Данилка алергія”. На що вона завелась. “Дивись, яка пані стала. Ніхто не знає, з якого кіл-плота. Молоко вже дитині не дає, хімією годує”, – тай ще багато що вигукувала в слід, та я пішла. А ввечері мамі зателефонувала

З чоловіком коли ми побрались, то спочатку жили в селі у моїх батьків, та