Головна

alena

“Пощастило” мені  – так “пощастило”, скажу я вам. А справа в тому, що мої мама й свекруха мають день народження в один день – ну така це халепа! Живемо ми у Трускавці, а чоловік мій зараз поїхав на два місяці попрацювати в Київ на будівельний об’єкт. Моя мама живе в Трускавці і весь час допомагає мені з дитиною і побутом, плюс у неї нікого більше нема – тато на небесах, а моя старша сестра у іншій країні давно живе. Ну як я можу так вчинити з мамою? Більше родичів у нас ніяких немає, та й друзів у мами немає особливо, їй вже 63 роки буде оце післязавтра. Тобто у неї тільки ми з моєю донькою. Душа метається між поїздкою до свекрів і мамою. Як уявлю, що вона буде у свій день народження сидіти вдома сама
життєві історії 0
“Пощастило” мені  – так “пощастило”, скажу я вам. А справа в тому, що мої мама й свекруха мають день народження в один день – ну така це халепа!
Нас в родині троє дітей, я і дів брати. І всі ми зараз місця собі не знаходимо, особливо я. Бо тата шкода, а ми не знаємо, як нашу 71-річну маму додому, до нього і онуків з Іспанії повернути! Казала, що вже допрацьовує – і додому до нас в Ужгород. А приїхала, побула три місяці і знову поїхала – каже, треба справи по завершувати, підлікуватися. А я ж знаю про того її багаторічного друга. І мені дуже сумно, що тату прийдеться самому старіти, хоч вони так і звикли. А як завернути маму додому? По дві тисячі євро вона нам дала, але онукам квартир купувати не збирається! Так і сказала на Великдень. А там збереження – дай боже, мама сама казала не раз
життєві історії 0
Нас в родині троє дітей, я і два брати, всі ми погодки. Звичайно, батькам у 90 роки було важко: квартира маленька, зарплату вчасно не платили, маму скоротили. Тоді
У 6.30 вчора я вже була у дітей, а о 4 прокинулася, аби насмажити їм свіжих налисників. Що мене чекало на порозі синової квартири – вам не передати! Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з невісткою – і онучка. А що мені ще треба? З чоловіком ми давно вже більше друзі за стільки років разом, іноді мені навіть поговорити з нім ні про що. Він собі все в шахи з сусідом грає. А я допомагаю молодятам, чим тільки можу. Але вони цього не оцінили і більше я напевно туди ні ногою! Так сумно, в мене вся подушка сьогодні мокра була, не можу заспокоїтися. Коли на весіллі я подарувала Ярчику ключі, невістка і сваха ледь не пустили сльозу від почуттів. Сваха Ірина хвалилася, що для своєї Інночки вона все зробить, але гідного посагу за дочкою вона так і не дала. Та й таке. Так от, принесла я вчора налисники з курочкою і грибами і коврик новий для ванни – у знайомої на базарі в суботу пощастило по скидці купити
життєві історії 0
Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з невісткою – і онучка. А що мені ще треба? З чоловіком ми давно вже
Я ж свекруху попередила, що день народження Тимурчика будемо святкувати вдома, бо так дешевше і мені легше, бо ж чоловік працює в іншому місці по три тижні, і зараз якраз він там. Богдана Сергіївна наче спокійно віднеслася до цієї інформації. Наче. Але це ж її квартира! Так, ми живемо в квартирі батьків мого чоловіка. Ну й що з того? І ось в суботу маємо святкувати день народження дитини. Чоловіка немає. Я сказала мамі чоловіка, що будемо святкувати вдома, вона погодилася. Я запросила вже кумів, свекруха запитує, що готувати, що купувати. Ніщо не віщує подвоху. Але в суботу зранку Богдана Сергіївна прокидається – і ніби її підмінили. Каже мені, щоб ми пішли святкувати в ресторан. Але Юра не хотів мене слухати, сказав, щоб я вибачилися перед його мамою – і крапка
життєві історії 0
Я ж свекруху попередила, що день народження Тимурчика будемо святкувати вдома, бо так дешевше і мені легше, бо ж чоловік працює в іншому місці по три тижні, і
Сьогодні чоловік зранку привітав мене дорогим красивим букетом, та на тому і все, хоча і говорила, що і міксер новий треба, і постільної комплект не завадить. Тобто натякнула більш ніж прозор. Та мене не захотіли почути! Зате коли ми сіли снідати насмаженими мною звечора налисниками, Славко огорошив мене новиною – вони з сестрою купують мамі в честь Дня матері автівку, її вже пригнали з Німеччини! Люди, у нас зі Славком троє дітей, живемо в оренді, про машину лиш мріємо. Його незаміжня старша сестра – в Італії на заробітках, але склалися навпіл! Тут до мене дійшло, чому у Славика така мала зарплата останні пів року була
життєві історії 0
Сьогодні чоловік зранку привітав мене дорогим красивим букетом, та на тому і все, хоча і говорила, що і міксер новий треба, і постільної комплект не завадить. Тобто натякнула
Я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити гроші одне в одного. Мені вже 40 років, а я досі дивуюся порядкам у сім’ї, в яку я потрапила, коли вийшла заміж за Романа. Ну от його мама так вважає – і крапка! І то нічого, що мій чоловік має свою родину, але він неодмінно має допомагати своїй сестрі і племінниці, вони ж біднесенькі, без чоловічої підтримки. А Рома – ось він, поруч. Племінниця Настя просить гроші у мого чоловіка щодня! Я вам не перебільшую. І він не може їй відмовити. Насті 16 років, вони з мамою живуть у судньому будинку,  а свекруха поверхом нижче від нас. Але це вже ні в які ворота, ну чесно! Роман збирається оплачувати навчання племінниці в університеті
життєві історії 0
От не знаю, я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити гроші одне в одного. Мені вже 40 років, а я досі дивуюся порядкам у
Зараз у мене друга свекруха, Надія Степанівна. І чоловік другий. Бо у 36 років я вийшла заміж вдруге. між першим і другим моїм шлюбом було 7 років, за які я займалася собою, створили власну справу і добре заробляю. Я сама купила квартиру та машину, їздила у відпустку в різні країни по кілька разів на рік. Ну а потім зустріла Микиту, мого нинішнього чоловіка, він прийшов жити до мене. А кілька днів тому моя подружка-свекруха прийшла з дивним проханням, однушку їй мою подавай, адже ти золотце, Оленко!
життєві історії 0
Зараз у мене друга свекруха, Надія Степанівна. І чоловік другий. Бо у 36 років я вийшла заміж вдруге. між першим і другим моїм шлюбом було 7 років, за
Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування” у сина й невістки. Тому дуже хочу вам розповісти, бо досі не можу заспокоїтися. Можливо, ви знайдете для мене потрібні слова підтримки, як мені тапке прийняти і не перейматися, бо у мене не виходить. Син виїхав у Франківськ, там купив квартиру і одружився. Почалося з того, що паски я в суботу пекла сама, бо вони в п’ятницю увечері син і невістка були на дні народженні і встали у суботу по обіді. Оксана лиш крашанки під моїм керівництвом в цибульнику зробила, і то не охоче, сказала, що продаються вже фарбовані і можна не витрачати на це час. І в п’ятницю і в суботу Даня й Оксана їли все, що хотіли, не дотримуючись жодного посту. А в суботу вони взагалі пішли увечері в кіно. Про те, що до дітей мають прийти друзі, я знала. Прийшли батьки похресника мого Дані, а саму дитину залишили зі своїми батьками. Компанія розташувалася у більшій кімнаті з закусками, моїми пасочками і червоненьким. І дістали – ви ніколи не повірите, що
життєві історії 0
Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування” у сина й невістки. Тому дуже хочу вам розповісти, бо досі не можу заспокоїтися.
Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій жилося важко, чоловік заробляв небагато, а у нас троє дітей. Я поїхала, чоловік і дві наші мами лишилися з дітьми. Старша наша дочка тоді вже була заміжня, син – студент, а менша – підліток. Всім я справила весілля, купила машини і квартири. Доглядаю зараз дуже літню самотню пару, їм 101 і 97 років. Вони ніколи не мали дітей. І лишили мені свій великий особняк. Моя родина ще не знає
життєві історії 0
Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині довелося переїхати до квартири батьків чоловіка. Стали ми жити вшістьох: ми з чоловіком, наша кішка, свекруха, зовиця і їхній собака. Свекруха їздить в Польщу, на заробітки, три місяці вона там, місяць – тут. Готувала переважно вона, бо їй самій не подобалося, коли хтось ще, крім неї, господарює і готує на її кухні, тим більше, якщо це чужа дівчина – новоспечена невістка
життєві історії 0
Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині

You cannot copy content of this page