Мені було 17 років, коли я покинула рідний Кропивницький і поїхала на навчання в Торонто. Так і залишилася в Канаді. Живу тепер там, маю родину й роботу. У мене чоловік і син семирічний. Мені зараз 34 роки і я вперше за 17 років приїхала додому. Бабуся зовсім вже слабка стала, дуже хотілося її побачити, та й інших рідних також. Та мій приїзд обернувся дивиною, і дуже цікаво, що на це скажуть читачі. Я маму в ресторан запросила, хотіла її пригостити, поспілкуватися, щоб вона розвіялася і відпочила. В ресторані мене чекав сюрприз – мама влаштувала. Цілий натовп. Я попросила офіціанта розділити чеки – такий гвалт здійнявся!
Мені було 17 років, коли я покинула рідний Кропивницький і поїхала на навчання в Торонто. Так і залишилася в Канаді. Живу тепер там, маю родину й роботу. У
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків, налисників принесла, запашних і смачнючих. Я щиро кажу – завжди рада її бачити, до неї ми також часто заїжджаємо, щось привозимо. Але вчора бабуся чоловіка трохи вчудила і перегнула, як на мене, посудіть самі. Я після вечері прибирала посуд і взяла віника підмести легенько – так вона у мене віника прямо з рук вихопила! А далі мені влаштували розбір польотів і цілу лекцію довелося вислухати!
Вчора до нас на вечерю прийшла бабуся чоловіка, яка живе в нашому ж місті, але в приватному секторі. Галині Іванівні 76 років, але вона ще хоч куди! Пиріжків,
Я вже 10 років живу і працюю в Греції, тут вийшла заміж і мій чоловік має невеличкий бізнес – нерухомість, яку здаємо відпочивальникам. Мені 45 років, дітей немає, зате є мама і молодша сестра в Україні. Сестра народила два місяці третю дитину. Я їм до цього переводила 50 тисяч гривень щомісяця, а тепер сестра просить 100, бо мамі гірше
Я вже 10 років живу і працюю в Греції, тут вийшла заміж і мій чоловік має невеличкий бізнес – нерухомість, яку здаємо відпочивальникам. Мені 45 років, дітей немає,
Мама й сестра все роблять так, аби я жила життям сестри, а не своїм власним. Хоча мені вже 33 роки, а сестрі 22. Та у неї ж дитятко, вона біднесенька не справляється!
Мама й сестра все роблять так, аби я жила життям сестри, а не своїм власним. Хоча мені вже 33 роки, а сестрі 22. Та у неї ж дитятко,
Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже в центрі Хмельницького. Звичайно, мріємо про більше житло, але назбирати на нього не так вже й легко в нашій країні, самі знаєте. І ось нарешті нам, можна сказати, пощастило. Не зовсім те, чого ми хотіли, але все ж хороший варіант. Продавала квартиру моя хороша знайома. Але батьки раптом відмовилися нам допомогти! Наші батьки нас одразу почали жорстко критикувати і відмовляти, посилалися на те, як їх самих у минулому і не раз обдурили з грошима, покладеними на картки або недобросовісні продавці. На їхню думку нашій подрузі нічого не заважає нас взути. Здавати свою житлоплощу, поки їй зручно. А потім повернутись і виставити нас. Але батьки й альтернативу нам запропонували, а як ви думали? І ось я знову при надії. Дізналася лише три дні тому. І ми з чоловіком у повному розпачі
Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже в центрі Хмельницького. Звичайно, мріємо про більше житло, але назбирати на нього не так вже
Виявляється, мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Коли вона 15 років тому поїхала в Іспанію, я була студенткою. Потім я вийшла заміж і мама пустила нас з чоловіком в свою однокімнатну квартиру, а собі через кілька років заробітків купила двокімнатну в новобудові без ремонту. Ремонт робила я, а мама надсилала гроші. Якось мама сказала фразу: «Роби, як для себе». Звичайно, після цього я старалася і розраховувала, що мама віддасть нам цю квартиру. Але зловила облизня
Виявляється, мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Моя історія сумна, бо вона про несправедливість і підступність рідної людини. Мені дуже потрібна думка збоку – чи права я, що
А ось вам інший приклад: день народження Данилка, ми всі сидимо за великим столом, купа гостей. Даня підходить до мене, хоче зі мною поговорити, поспілкуватися. Я звертаю всю свою увагу на нього. Сидимо розмовляємо, граємося. У той же час я ловлю насторожений погляд невістки Юлі, яка дивиться так, ніби я несу величезну небезпеку дитині. Інший приклад. Застілля сімейне. Похресник підходить до мене, просить пити. Я наливаю склянку води. Ця вже мчить з витріщеними очима: “Що ти йому там наливаєш?” Ну не наллю ж я дитині, вибачте, 100 грамм
Хочу розповісти свою сімейну історію і попросити поради у читачів сайту, як вчинити в цій ситуації. Звуть мене Катя. Нас у сім’ї 2 невістки, я і Юля. Я
У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми вкладали в нього всі сили і душу. В Україні Єгор здобув дві вищі освіти, мав хорошу роботу. Одружився, і вже разом з родиною виїхав в Канаду, куди його запросили на роботу. Ми не бачилися кілька років! Тому коли діти потішили мене новиною, що скоро приїдуть на кілька тижнів, я кілька днів просто літала від щастя. Все уявляла, як ми зустрінемося, обіймемося. Ділитимемося новинами, розповідатимемо, як у кого справи. Ми засмутилися. що вони орендували собі окреме житло, але коли пішли до невістки на день народження – здивуванню на було меж просто
У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми вкладали в нього всі сили і душу. В Україні Єгор здобув дві вищі освіти,
Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це все владнається. Порадила, на свою голову, сину подарунок для невістки! Ну звикла я так жити -все в родину, так мене навчили мої батьки і дідусі-бабусі. У мене нічого пропадає! Навіть якщо домашня тушонка здується, я її миттєво на сковорідку, потім у пиріжки. І їдять так, що за вуха не відтягнеш. Ледве прокисне компот – не виливаю. Розбавляю окропом, цукру даю трохи, ніхто й різниці не помітить! Мішок цукру та гречки, пачка макаронів, борошна і солі – завжди маю. То ще бабуся навчила. А вона світову пройшла і знає, що таке голод та поневіряння
Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це все владнається. Порадила, на свою голову, сину подарунок для невістки! Та почну з початку.
Квартиру цю ми з чоловіком придбали ще два десятиліття тому. Вибору у нас тоді особливого не було, тому й купили таке-сяке. І ось тепер, коли мені випала нагода більш-менш вдало її продати, я навіть не думала: погодилася, зібрала речі і перебралася до сина Тараса й невістки. У моїх дітей, як не крути, двокімнатна квартира. Ось і поживу у них трохи. Ми звикнемо. А я їм потім грошима допоможу. Та й квартира синові дістанеться, кому ж ще? Син і невістка не відмовилися від моєї пропозиції. Та й вони ж удома лише ввечері. Цілий день на роботі. Так що квартирою вони користуються лише як спальнею. А я і приготувати можу, і прибрати 
Квартиру цю ми з чоловіком придбали ще два десятиліття тому. Вибору у нас тоді особливого не було, тому й купили таке-сяке. І ось тепер, коли мені випала нагода

You cannot copy content of this page