Головна

alena

Вікторія й Софія їхали кілька днів тому на новорічні свята на Львівщину. Подруги у піднесеному настрої реготали на весь вагон. Численні прохання поводитися трохи тихіше просто ігнорували. Дівчата зайняли дві нижні полиці, заставили довкола себе все сумками. Випили чай, поклали квитки до склянок. Зупинка. Потяг стоїть 20 хвилин. Вікторія і Софія вирішили збігати по мінералку. Приходять до поїзда, а їх не пускають
життєві історії 0
Вікторія й Софія їхали кілька днів тому на новорічні свята на Львівщину. Подруги у піднесеному настрої реготали на весь вагон. Численні прохання провідника та пасажирів поводитися трохи тихіше
Приїхала я додому, подивилася на календар і зрозуміла, що через три дні платити за машину. Звелося все до того, що за машину почала платити одна я, бо в брата з’явилася ще одна дитина. Платіж по кредиту я проігнорувала. Через кілька днів мама про це дізналася і зателефонувала мені. – Навіть уявити не могла, що машини зараз стільки коштують, – бідкалася мама. А сама гроші – Всеволоду
життєві історії 0
Мама недавно звинуватила мене тому, що я живу лиш для себе і мені байдуже на них, родину. А все тому, що я перестала платити кредит за машину, до
Щомісяця я кладу на телефон доньки Ксенії, якій 21 рік, досить велику суму грошей, при тому, що цієї суми їй має вистачати не менше ніж на півроку, а вона спускає її менше ніж за місяць. Втомилася я від цього, висловила дочці на підвищених тонах, сказала, що вона не цінує мою працю, смітить грошима, що розпестила я її, виростила невдячною столичною панночкою. А виявилося
життєві історії 0
Щомісяця я кладу на телефон доньки Ксенії, якій 21 рік, досить велику суму грошей, при тому, що цієї суми їй має вистачати не менше ніж на півроку, а
Поїхав я провідати маму у Львів, їхати мені поїздом добу. На поїзд квитків не було, і я змушений був звернутися до начальника вокзалу. Довго йому пояснював, наскільки мені важливо провідати маму перед святами. Нарешті мені продали квиток у купейний вагон. Коли подали поїзд, у всіх вагонах відчинилися двері і провідники почали перевіряти квитки та впускати пасажирів. Тільки мій дев’ятий вагон залишався закритим, неосвітленим
життєві історії 0
Поїхав я провідати маму у Львів, їхати мені поїздом добу. Однак, на поїзд квитків не було, і я змушений був звернутися до начальника вокзалу. Довго йому пояснював, наскільки
Моя бабуся Юстина живе у селі на Закарпатті. Мені 36 років, бабусі – 81. Три роки у неї не була, а живу в Києві. То діти, то робота, то розлучення, відновлення, пошук себе… Поїхала. На два тижні. – Я, дитинко, дарчу на тебе зробила
життєві історії 0
Моя бабуся по батькові Юстина Михайлівна живе у селі на Закарпатті. Звідти мій тато, там я всі канікули у дитинстві проводила. Серед гір, ранкової роси, дзвінких струмочків, кіз,
Лежу на дивані, тут з’являється друга половинка і мовить: – У нас зламалося щось у туалетній кімнаті, сходи  подивися. Вода з бачка ллється, не перестаючи. – Дивно, наче зранку все було нормально. Встаю, йдемо у ванну кімнату. Дивимося – ну, так. Так і є. Дружина йде, залишивши мене віч-на-віч із питаннячком. Знімаю кришку бачка: – Матінко ютубна! Леся робить невінні круглі очі
життєві історії 0
Вихідний. Вирішив відпочити. Лежу на дивані, тут з’являється друга половинка і мовить: – У нас зламалося щось у туалетній кімнаті, сходи  подивися. Вода з бачка ллється, не перестаючи.
Заміняв я шефа, коли до мене Денис підійшов. – Відпустіть на дві години! – А що таке, що сталося? – ну не можу я так відпускати людей, тим більше, я його ледве знаю. Дивлюся, мнеться, зніяковів якось. – Та мені розписатися треба. Побіг я гроші збирати
життєві історії 0
  Якось мій шеф пішов у відпустку, а я його заміняв. І ось підходить до мене співробітник Денис: хлопець-студент, місяців зо два, як влаштувався: – Відпустіть, будь ласка,
Ігор все чудово зрозумів, що це помста, він же не маленький. Сказав, що своїй мамі він подарунок купить сам. – Як хочеш, – знизала плечима я. – Але ти не забув, що тобі ще дитині подарунок купувати, та й мені було б непогано. Чи готовий ти всю зарплату витратити на свою маму, а сім’я десь збоку? А тепер у нас ситуація змінилася, на цей Новий рік подарунки вибирала я. Чоловіку чомусь дуже не сподобався той, що я підготувала для його мами. Ну, порівняйте самі – своїй мамі кухонний комбайн за 15 тисяч, а моїй каструлю за 500 гривень
життєві історії 0
Три роки вибором подарунків займався чоловік Ігор, адже заробляв лише він, я була у декреті з Софійкою. І якось завжди у нього так виходило, що грошей не вистачало
Ви не повірете. Навіть кумедно! У неї раптом виявилися діти! Дівчинка два роки, та хлопчик п’ять місяців! Двоє! – Тарас це казав зі щирим збентеженням і подивом. – Стривай, – я похитав головою. – Як це? Ти з нею давно? – Років зо три, – відповів він. – А може, це твої діти, а ти не звертав уваги? – Напевно, звичайно, ви, в принципі, маєте рацію. Але краще я накопичу собі на старість
життєві історії 0
Тут трапився ось який випадок. Один мій молодший друг, добряче молодший, Тарасу трохи за тридцять, сказав, що розлучився зі своєю дівчиною. Хоча раніше з нею дуже дружив, вони
Пізно ввечері в метро вже немає звичайної штовханини, більшість людей сидять на місцях. Я в метро не сідаю, стаю на майданчику у кінці вагону. Ліворуч від дверей вагона до цього майданчика три сидячі місця. На них – пасажири. На одній із зупинок заходить бабуся з ціпочком. Не «метробабця» з характерною фізіономією, манією величі, голосом, якому позаздрив би сам Левітан, і неодмінним брудним візком, а саме бабуся – чистенька, спокійна, усміхнена
життєві історії 0
Пізно ввечері в метро вже немає звичайної штовханини, більшість людей сидять на місцях. Я в метро не сідаю, стаю на майданчику у кінці вагону. Ліворуч від дверей вагона

You cannot copy content of this page