Головна

alena

Ну ось, відпустку невеличку взяла, можна їхати до батьків на свята у Суми. Столиця столицею, Київ прекрасний, але своє рідне місто я люблю більше. Суми назавжди – моя рідна домівка. Квиток купувала похапцем, з того, що лишилося в наявності. У душі я дуже сподівалася, що хтось захоче зі мною помінятися. Так і сталося. А далі все розвивалося непередбачувано. Повернувшись, виявила на своєму місці маму Тарасика
життєві історії 0
Ну ось, відпустку невеличку взяла, можна їхати до батьків на свята у Суми. Столиця столицею, Київ прекрасний, але своє рідне місто я люблю більше. Суми назавжди – моя
Ну яке вам зараз весілля? Це ж яка слава піде, – говорила нам свекруха, а у самої ж Руслани Василівни рильце ж ще й як у пушку! Руслана Василівна мені встигла влаштувати веселе життя ще до того, як офіційно стала моєю свекрухою. Вже які пафосні промови про мораль і моральність вона промовляла – досі не віриться, що я все це витримала
життєві історії 0
Руслана Василівна мені встигла влаштувати веселе життя ще до того, як офіційно стала моєю свекрухою. Вже які пафосні промови про мораль і моральність вона промовляла, як влучала дієсловом
У Людмили в квартирі розцвів кактус. До цього він 4 роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого та непоголеного двірника, і раптом такий сюрприз! Дивно, що мене вважають непривітною і бездушною, – подумала жінка. Це все неправда, у бездушних та злих кактуси не цвітуть. У приємних думах про квітучий кактус, Люда випадково наступила на ногу похмурому чоловіку в метро. Купив букет квітів, торт із кремовими трояндами і поїхав зовсім в інший бік. Під’їхав до будинку, піднявся на третій поверх і постукав у двері
життєві історії 0
У Людмили в квартирі розцвів кактус. До цього він 4 роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого та непоголеного двірника, і раптом такий сюрприз! Дивно, що мене вважають
Дорога довга, пробки, нудно. Давно автобусом не їздив. Поруч стоїть гарна жінка. Ну я вирішив з нею познайомитися. Виявилося, у Раїси теж дача у тому ж садівництві, що й у мене. Розмовляємо, вона така вся смілива, мене до себе на чай запрошує. Доїхали, до неї прийшли. Раїса на кухні, така гарна, статна, чай заварює, бутербродики маже. Хвилююся
життєві історії 0
Їхав я на дачу в автобусі, машина у ремонті. Дорога довга, пробки, нудно. Давно автобусом не їздив. Поруч стоїть гарна жінка. Ну я вирішив з нею познайомитися. Виявилося,
Це було наше перше побачення зі Станіславом. Зустрілися ми біля центрального входу скверу, пішли гуляти. Спілкувалися наче нормально, але через речення у Станіслава проскакували фразочки, які мене злегка дивували: – А от якби я мав машину, ми б кататися поїхали. Он у друга тачка є, чудова просто, адже дівчатам всім що треба? Якби у мене була машина, у мене таких побачень було б 10 на тиждень
життєві історії 0
Зі Станіславом ми познайомилися у моєї подруги на дні народження. Коли Стас запропонував сходити на побачення, зустріч я призначила в парку, там і прогулятися можна, і кафе вистачає
Кілька років тому до мене звернулися знайомі з проханням допомогти їхній добрій знайомій. Подруга Юліана – «духовно просвітлена» людина. Астролог. Духовний учитель. Тримає невеликий магазинчик езотеричних товарів. Ну знаєте – пахощі, олії, амулети і всякі подібні дрібнички. – А мені лячно на них дивитися, тому я одразу все викидала. На господиню було оформлено 4 кредити. Ось тут і почалося найцікавіше з Юліаною
життєві історії 0
Кілька років тому до мене звернулися знайомі з проханням допомогти їхній добрій знайомій. Подруга Юліана – «духовно просвітлена» людина. Астролог. Духовний учитель. Тримає невеликий магазинчик езотеричних товарів. Ну
З Тонею ми дружили 7 років. Після закінчення університету я влаштувалась на роботу, почала заробляти пристойно і подруга попросила влаштувати її до мене у фірму. Оскільки з начальницею у мене були добрі взаємини, поговорила, порекомендувала. Я спокійно пішла у відпустку
життєві історії 0
З Тонею ми дружили 7 років. Після закінчення університету я влаштувалась на роботу, почала заробляти пристойно і подруга попросила влаштувати її до мене у фірму. Оскільки з начальницею
Вирішила я невістці Олені нічого не дарувати, вирішила я сьогодні, їй все одно не догодиш. Он якось подарувала їй набір гарної косметики. Вибирала довго, бо сама майже не користуюся таким. Подарувала я і побачила, що у невістки навіть посмішка з лиця сповзла. Так само я не вгадала з теплим домашнім халатом. Ну от тепер зроблю простіше, Так хоч гроші в цілості залишаться
життєві історії 0
Досить з мене постійних переживань з приводу подарунків для невістки Олени, вирішила я сьогодні. Кілька років уже хвилююся, а тепер уже досить. Щоб я не подарувала – жодного
Лідія Остапівна, добра душа, вирішила допомогти племінниці, якій з родиною зараз ніде жити. Але жити в одній квартирі з нею, її чоловіком та двома маленькими дітьми свекрусі виявилося складно. – – Леся дзвонила, у неї там таке відбувається! Тому вони поки до мене, а я – до вас, приймайте вже, у вас же три кімнати
життєві історії 0
Лідія Остапівна, добра душа, вирішила допомогти племінниці, якій з родиною і двома малими дітьми зараз ніде жити. Але жити в одній квартирі з нею, її чоловіком та двома
Хіба справді ми з Романом поводимося не по-родинному? Справа в тому, що нам дорікає рідня з обох сторін, що ми не телефонуємо щодня батькам, мало допомагаємо, їдемо кудись на всі свята. Не беремо участі в батьківських ремонтах, а летимо на море, не дали он грошей на машину. Я дзвоню мамі і тату десь раз на тиждень. Ось і зараз всі нами не задоволені, бо ми в Карпати на Новий рік. – Відламана гілка, – каже мама
життєві історії 0
Хіба справді ми з Романом ведемо себе не по-родинному? Справа в тому, що нам дорікає рідня з обох сторін, що ми не телефонуємо щодня батькам, мало допомагаємо, їдемо

You cannot copy content of this page