Мені зараз 33 роки, вже маю свою родину і двох діток. Вчора заскочив до батьків, а буваю у них, нажаль, не дуже часто, сиділи, розмовляли. Мама, перебираючи фотоальбом, знайшла якийсь папірець. Прочитавши написане на ньому, вона заплакала. У батька теж заблищали сльози
Мені зараз 33 роки, вже маю свою родину і двох діток. Вчора заскочив до батьків, а буваю у них, нажаль, не дуже часто, сиділи, розмовляли. Мама, перебираючи фотоальбом,
Вирішили з подругою Інною прогулятис магазинами після роботи, придивитися собі якесь вбрання на корпоратив та Новий рік. Сподобалася мені в одному бутіку сукня, приміряла – ідеально сіла! Інна скептично оглянула мене з усіх боків, наморщила лобик, відвела очі убік. Дивилася рівно до наступного дня, коли подруга саме в цій сукні прийшла на роботу
Вирішили з подругою Інною прогулятис магазинами після роботи, придивитися собі якесь вбрання на корпоратив та Новий рік. Сподобалася мені в одному бутіку сукня, приміряла – ідеально сіла! І
Ці передноворічні дні на роботі, нескінченні звіти і постійна напруга вимотали мене остаточно. Вчора дико втомлена зайшла в метро. поклала сумочку на лавочку і чекала на свій поїзд. Він прибув на станцію вже за кілька секунд. Я зі спокійною душею увійшла у вагон, уперлася головою в поручень і спробувавла хоч трохи подрімати. Розуміння того, що я залишилася без сумочки, прийшло через дві станції
Ці передноворічні дні на роботі, нескінченні звіти і постійна напруга вимотали мене остаточно. Вчора дико втомлена зайшла в метро. поклала сумочку на лавочку і чекала на свій поїзд.
Заповнили ми мамі на вихідні холодильник до Нового року всяким м’ясом, сиром, цукерками, рибкою червоною, загалом усім, що у звичайні дні вона сама не купує і нам забороняє, бо дорого. А сьогодні там уже порожньо. Виявляється, маму відвідав. Після батьків нам дісталися квартири
У вихідні ми з чоловіком спеціально їздили до гіпермаркету, щоб і собі, і мамі прикупити продуктів до нового року, а то потім уже не буде, та й з
Ну звичайно, ремонт на 500 000 гривень – то таке, не рахується. Для мами це дрібниці, не варто й згадувати. – Доню, ти чи не знала? Між іншим, на день народження без подарунка не приходять. І що, це привід приходити до матері на день народження з порожніми руками?
Ну звичайно, ремонт на 500 000 гривень – то таке, не рахується. Для мами це дрібниці, не варто й згадувати. Але квартиру я їй таки грунтовно відремонтувала. І
У молодості Ніна Максимівні жила у гарній квартирі в обласному центрі, обіймала добру посаду. Потім познайомилася з Дмитром, дуже успішним і симпатичним. Між ними зав’язався, як то кажуть, цукерково-букетний роман. Тепер Ніна їхала у поїзді. – Навіщо тобі квіти, вони швидко зав’януть, а на поїздки потрібні гроші – краще тобі купимо гарну сукню. Відпочити можна і на дачі, там свіже повітря, ліс, річка. Ніна запитала Наталку, чому вони не одружаться. Та сказала, що він уже одружений
Якось у поїзді я познайомилася з жінкою. Ми опинилися в одному купе. Дорога далека, ми розговорилися, торкнулися теми про роботу та сім’ю. Ніна Максимівна розповіла мені свою історію.
Після школи моя 12-річна дочка Даринка з подругою зайшла до найближчого подвір’я, побалакати, погойдатися на гойдалці. Гойдалки поскрипували – часте явище на дитячих майданчиках. З під’їзду вийшли дві молоді жінки з дітьми, сіли на лавку, розмовляли щось про своє. За кілька хвилин Даринка з подругою помітили, що жінки якось дивно косяться на них
Близько другої години дня, після школи моя 12-річна дочка Даринка з подругою зайшла до найближчого подвір’я, побалакати, погойдатися на гойдалці. Гойдалки поскрипували – часте явище на дитячих майданчиках.
Запросила мене подруга зустрічати Новий рік до неї в Мукачеве. Я овдовіла три роки тому, зараз у відпустці, діти дорослі вже, у них своє життя. Вирішила – їду. Приїжджаю на автовокзал, підходжу до каси, щоб взяти квиток. Я простягаю у віконце гроші, але раптово мою руку хтось обсмикнув. І тут я бачу ту саму жінку, що стояла переді мною кілька хвилин тому. – Пані, що ви робите? – дивуюся я. – Я перед Вами взагалі стояла. Я з дитиною, майте совість!
Запросила мене подруга зустрічати Новий рік до неї в Мукачеве. Я овдовіла три роки тому, зараз у відпустці, діти дорослі вже, у них своє життя. Вирішила – їду.
Живемо ми з Тимофієм добре. Я була в декреті, працював лиш чоловік, та ми не потребували. Підростає Максимчик. Але я випадково знайшла у чоловіка серед речей цей зошит, де записані всі до копієчки витрати на мене за час декрету – аж до зубної щітки. Мама говорить, що не варто поспішати розлучатися. Точніше, у мене квартира бабусі, в яку ми перебралися жити ще до весілля. – Буде справедливо, що ти відшкодуєш мені ці витрати
Живемо ми з Тимофієм добре. Я була в декреті, працював лиш чоловік, та ми не потребували. Підростає Максимчик. Порпатися в чужих речах не надто гарно, але іноді це
Оленко, ну як я можу її не покликати, це моя мама! Ну що ти все згадуєш, сказала і сказала! Коли це було! –  чоловік Мирослав все вмовляє мене, але я лиш розвернулася і вийшла з кімнати. Півроку тому я народила нашого синочка. Те, як мене приїхала зустрічати свекруха тітка Ніна, я не можу забути і пробачити. Чим же я там годую чоловіка, а як у мене в шафі складені речі, чи я старанно під ліжком помила? – Ти це чув, Мирославчику? Твоїй мамі вказують на двері з твого дому
Півроку тому я народила нашого синочка. Те, як мене приїхала зустрічати свекруха тітка Ніна, я не можу забути і пробачити. – Оленко, ну як я можу її не

You cannot copy content of this page