Головна

alena

Я поспіхом забрала з дитсадочку Міланку, тягну її по кучугурах до цієї лазні-сауни, двері не зачинені, адміністратора на місці немає, а якби навіть і був, змела б з дороги. Вриваюся в кімнату відпочинку, там накритий стіл, сидять шестеро чоловіків у простирадлах і мій там же, і дві дівчини, теж у простирадлах, але хто вони? Навіщо я слухала Ірину, як мені тепер повернути мого рідного Ярика
життєві історії 0
З чоловіком Ярославом ми познайомилися ще 10 років тому, коли він був у відрядженні у нашому місті. Ми одружилися, Ярик лишився жити в мене. Швидко знайшов роботу у
Мій чоловік Макар розлучився зі своєю першою дружиною ще десять років тому, а через п’ять років зустрів мене, одружилися. Від першого шлюбу Макар має сина. Дзвонить вона моєму чоловіку майже кожен день. Я не переживаю, що він до неї піде на двох чужих дітей, але ж пиріжки мої носить. Аліменти – майже 10 тисяч гривень, айфона на Новий рік
життєві історії 0
Мій чоловік Макар розлучився зі своєю першою дружиною ще десять років тому, а через п’ять років зустрів мене, одружилися. Від першого шлюбу Макар має сина. Дзвонить колишня моєму
Моя дочка Марина закінчила один з кращих юридичних вишів. Вже дванадцять років вона працює за спеціальністю в компаніях, у неї величезний досвід. Зараз Марина – начальник юридичного департаменту великої будівельної фірми. І тут вона йде у декрет. У мене є дві квартири, які я віддаю під найм. І коли дочка пішла у декрет, я всі договори на оренду перевела на неї, щоб у неї гроші були
життєві історії 0
Моя дочка Марина закінчила один з кращих юридичних вишів. Вже дванадцять років вона працює за спеціальністю в компаніях, у неї величезний досвід. Зараз Марина – начальник юридичного департаменту
Ми з бабусею Настею завжди були дуже близькі, від раннього мого дитинства. Мама, як завжди, була зайнята особистим життям: як пішов з родини тато, вона так і не змогла влаштувати своє життя. А мені було добре з бабусею, з нашими прогулянками і її історіями. А потім сталося те, чого мені ніколи не зрозуміти. Бачу: вона весела, жива. Танцювала танці та смішила всіх присутніх. Вибачити це мамі й забути про квартиру, поступитися
життєві історії 0
Ми з бабусею Настею завжди були дуже близькі, від раннього мого дитинства. Мама, як завжди, була зайнята особистим життям: як пішов з родини тато, вона так і не
Як на мене, і цінності у будинку мами вже ніякої, та і не бачу іншого виходу, ніж його продати. Але тут стала стіною проти моя сестра Надя. Тож усі документи я тоді оформила на себе. Будиночок був дуже простий і непоказний. ми довго накопичували гроші на цю справу
життєві історії 0
Як на мене, і цінності у будинку мами вже ніякої, та і не бачу іншого виходу, ніж його продати. Але тут стала стіною моя сестра Надя. Розповім по
Мені 72 роки, і я розумію, що у моєму віці життя непередбачуване. Квартира в мене одна. А дочки дві, Ліля і Валя. І я розумію, що, напевно, треба поділити житло порівну, щиро. Але як це зробити, якщо обставини дочок різні? З Валюшкою ми живемо разом, Валя навіть гостей запросити не могла. Ліля народила двійню
життєві історії 0
Мені 72 роки, і я розумію, що у моєму віці життя непередбачуване. Квартира в мене одна. А дочки дві, Ліля і Валя. І я розумію, що, напевно, треба
Все життя ми з чоловіком Володимиром важко працювали, щоби добре жити. Зусилля наші виправдалися, ми і квартиру велику купили, і машину придбали, і навіть будиночок на дачі облаштували. Крім того, я ніколи не жаліла грошей на себе. У свої 70 років я чудово виглядаю, бо завжди доглядала за собою. Скоро Слава вирішив одружитися, і ми почали жити разом: я, син і його Ніка. Щось мене підштовхнуло розповісти Святославу. Чи справді переписати документ
життєві історії 0
Все життя ми з чоловіком Володимиром важко працювали, щоби добре жити. Зусилля наші виправдалися, ми і квартиру велику купили, і машину придбали, і навіть будиночок на дачі облаштували.
Мені тоді треба було пройтися магазинами і купити йому черевики, сорочку і штани. Кожен продавець наполягав на тому, щоб я привів дідуся і не купував нічого без примірки, а говорити, що це для мого дідуся в останню дорогу, у мене ніяк не виходило, а продавці ніяк не хотіли мені продавати нічого. Коли нарешті мені все ж таки вдалося впросити продати мені речі, і я пішов додому, засніженою вулицею, повз дідусевий улюблений сквер
життєві історії 0
Коли полинув на небеса мій дідусь іван Павлович, мені було 25 років. Мені тоді треба було пройтися магазинами і купити йому черевики, сорочку і штани в останню путь.
13 років тому мої батьки і брат Ігор не знайшли спільної мови. Це сталося тоді, коли Ігор тільки-но одружився, а жити з дружиною йому було ніде. Якось мама прийшла з роботи досить пізно. Втомлена вона увійшла на кухню і побачила ту картину. Минуло 3 місяці, як ми попрощалися з нашою матусею. Ігор зустрівся з нею того разу, а на прощання навіть не прийшов. – Я був у нотаріуса. Ти знала, що мама заповіт склала? Може, треба все-таки піти йому назустріч і розділити все?
життєві історії 0
13 років тому мої батьки і брат Ігор не знайшли спільної мови. Це сталося тоді, коли Ігор тільки-но одружився, а жити з дружиною йому було ніде. Зрозуміло, він
Оформила заповіт. Не навпіл! Найменшому Богдану майже все. А старший нехай подумає, чому з таким дівчиськом зв’язався. Нічого в мене не заслужили ні він, ні вона! Ось у молодшого дружина чудова. А ця Ірина – зовсім не те. Коли підійшла до їхнього будинку, сукню свою побачила на контейнері! Як не їмо, Олег же любить? Посмішка завжди, називає мамою мене. Купила їй найгарніше плаття, яке знайшла в улюбленому секонді, дороге, між іншим, і подарувала
життєві історії 0
Оце днями не полінувалася і сходила до нотаріуса, оформила заповіт. Не думайте, що поділила навпіл! Найменшому Богдану майже все. А старший нехай подумає, чому з таким дівчиськом зв’язався.

You cannot copy content of this page