Як же Льонька сина хотів! У старших трьох братів – хлопчаки-красені, і він не згірший. А Галинка народила дівча. Спочатку Льоня засмучувався, а потім щось у ньому перемкнуло. У селі пальцями крутили біля скроні, а Льонці хоч би що. Через 25 років у двері Льоні й Галини постукав хтось. Тузик спочатку зло загавкав, а потім тявкання його радісне почулося, немов упізнгав когось рідного
Як же Льонька сина хотів! У старших трьох братів – хлопчаки-красені, і він не згірший. У нього теж мають народитися міцненькі спадкоємці – сини! А Галинка народила міцненьке
Мама пішла від батька, десь коли мені виповнився рік. Коли я переїхала навчатися в його місто, ми з батьком почали спілкуватися на прохання мами. На день народження щороку стабільно дарував 1-3 гвоздики та 500 гривень.  Чому мама хоче, щоб ми спілкувалися? А тому, що ремонти він хороші робить. Але ж правду сказав, байдуже йому і на мене, і на онучку. Натомість цікаво, якісь зарплати в Швейцарії
Мама пішла від батька, десь коли мені виповнився рік, жити з ним мама не могла через його поведінку. Ботько був зоісім не готовий жити родиною, у чомусь себе
Ліді я завжди допомагала грошима, підтримувала, як могла, їй завжди щось було треба. Зараз вона мені теж ще певну суму, взяту у борг, не повернула. Але то нічого, у неї важче життя. Бутербродів таких у неї на столі я аж ніяк не очікувала побачити. – Чому дорого? Це ж авокадо, я постійно його купую. Ми з Ігорем авокадо обожнюємо і рибку червону. Ти не любиш хіба?
Ліді я завжди допомагала грошима, підтримувала, як могла, їй завжди щось було треба, якась допомога. Зараз вона мені теж ще певну суму, взяту у борг, не повернула. Але
Це почалося, щойно ми з Яковом одружилися.  Свекруха Зоя Всеволодівна знала, що в суботу ми відсипаємося, але взяла за правило дзвонити нам вранці. Вона вимагала, щоб я вставала та готувала Яші сніданок. Потім вона заявляла: «Його сорочки не зовсім чисті. Що ти використовуєш для прання?” Я потай склала речі чоловіка, і ми поїхали до Зої Всеволодівни. Там я кинула свекрусі його валізу
Це почалося, щойно ми з Яковом одружилися. Свекруха Зоя Всеволодівна знала, що в суботу ми відсипаємося, але взяла за правило дзвонити нам вранці. Вона вимагала, щоб я вставала
Я останні 5 років у столиці, живу, працю. Зараз винаймаю кімнату в невеликій трикімнатній квартирі з двома подругами. Увечері вчора дзвонить мама: – Алло, донечко! Мені дзвонила тітка Юля, яку ти бачила на весіллі Олежки 10 років тому. Вона з чоловіком та діточками збирається їхати до Києва. Ти їм допоможи, зустрінь, покажи гарні місця! Тільки вони хотіли на тиждень у тебе зупинитися
Мешкаю я останні 5 років у столиці. Зараз винаймаю кімнату в невеликій трикімнатній квартирі з двома подругами. Увечері вчора дзвонить мама: – Алло, донечко! Мені дзвонила тітка Юля,
Родичів і  сім’ю чоловіка Василя я до весілля не знала. Ми з Василем жили та працювали в місті, я була тутешньою, жила окремо від батьків. Свекруха Павлина Іванівна заявила, що вони були змушені три години трястися в автобусі, щоб до нас доїхати. І ось ми переоформили мою квартиру на чоловіка. Зміни сталися одразу. – Синку, ти приїхав із нашої глушини, але зумів зачепитися в місті, ми тобою дуже пишаємося! Свекруха зі своєю свитою поспішно поїхала, прихопивши подаровані нам на весілля конверти з готівкою
Так вийшло, що до весілля я не була знайома з сім’єю чоловіка. Ми з Василем жили та працювали в місті, я була тутешньою, жила окремо від батьків. Він
Зараз батьки старенькі, та й я немолода у свої 50 років. Захотілося мені якось знову налагодити стосунки із родичами. Ближче за них у мене все одно нікого немає.Поїхала у село. Першою я пішла до двоюрідної сестри, дочки тітки Алевтини. У неї наближався день народження, а в мене «завалявся» чудовий подарунок: годинник із золотим браслетом. Я спеціально просиділа у Оксани до самого вечора, бо подумала, що потім і гості підійдуть, і чоловік. А наступного дня побачила сестру на вокзалі, вона сиділа і продавала овочі, мої овочі, які я подарувала її матері
У моєї тітки Алевтини є дві дочки та син. Самі ми вихідці з села, але багато років тому мама з татом вирішили будь-що переїхати в місто. Перспективи та
Одного дня, побачивши свою сестру Зою, що розляглася на ліжку, попросила її допомогти бабусі Богдані на кухні. На що сестра відповіла: – Я сюди не працювати приїхала, а відпочивати. Будинок бабусі, за її бажанням, я продала, купила їй квартиру. Приїжджаю – і справді: біля будинку на валізах сидять 7 зовсім незнайомих людей, з них 4 дітей. – Давай, завантажуй валізи, поїхали
У моєї бабусі Богдани було 5 сестер і брат. Всі вони, через життєві обставини, роз’їхалися просторами країни, тоді ще союзу. Але відпочивати приїжджали до бабусі, оскільки тільки вона
Був кінець робочого дня, коли зателефонувала дружина Іринка: – А до нас гості приїхали. Костя, брат твій, із сім’єю. – Андрію, як давно не бачилися, ми повз їхали, от і вирішили до вас заскочити, погостювати. Попросилися Костя з родиною на кілька днів, бо вдень вони оформляли щось, а ввечері ми показували місто, адже Костик багато років у столиці не був. Збентежив мене лише один факт: вони приїхали в гості і не попередили нас, говорили, як скучили. Пішли в супермаркет. – Братику, якщо хочеш пригостити, то купи і пригощай, а не з формулюванням “пізніше”
Є в мене двоюрідний брат Костя, з яким ми не бачилися років 10, оскільки він живе в іншій області на іншому кінці країни. Щиро кажучи, взаємини між нами
Вечірня маршрутка з Києва в Бровари була переповнена. Старенький дідусь стояв, а молодик в окулярах і з новеньким айфоном сидів. – Ми, дідусю, з Вами в рівному положенні. Можливо, у Вас ноги, старість і таке інше, тільки що ж Вам діти машину не купили і не возять Вас? Ви або не думали про це в молодості, або не правильно дітей виховали, тому те, що ви терпите це стояння в автобусі – справедливо
Вечірня маршрутка з Києва в Бровари була переповнена. Дорога між двома містами з зупинками займає десь півгодини, я щодня цим маршрутом на роботу у столицю й назад добираюся.

You cannot copy content of this page