alena

Нам з чоловіком майже по 60, ми всиновили дитину, а дочка Ірина тепер з нами відмовляється спілкуватися. Але ж ми говорили дітям: ви тільки народіть, а ми вже

Анжеліка була красунею, за нею хлопці ходили натовпами, навіть перехожі на вулиці задивлялися дівчині услід. Вона успішно навчалася на фінансиста і збиралася у близькому майбутньому покинути рідне містечко.

Моя дочка Женя п’ять років тому вийшла заміж, у них з зятем Олегом підростають двоє діток, Марічка 4-річна, і Захарчик, якому зараз 2 роки. Живемо ми з чоловіком

Допоможи старенькій Випадок, про який я хочу розповісти, стався зі мною три роки тому. Мені не дуже приємно згадувати про нього, оскільки я повівся некрасиво, про що зараз

Містечко у нас маленьке, але є в ньому дві пам’ятки: вузлова станція, з якої йдуть потяги в різні кінці країни, та дві заміські вулиці. Там тільки одноповерхові будинки,

В мене наче камінь полетів і влучив. – Вибач, Оленко, ми відзначаємо сім’ями, а ти розлучена. Іншим буде ніяково, – повідомила мені сестра Люба. – Ще почнеш на

Минулої п’ятниці під’їжджаю я до гіпермаркету. Дивлюся – є вільне місце поряд з дорогим харлеєм. Паркуюся, виходжу з машини, починаю розглядати її, бо люблю такі мотоцикли. Поруч біля

Про що шкодують старенькі люди на порозі вічності (Записки волонтера з Будинку для людей похилого віку) “Знаєте, я зараз так шкодую, що ми тоді не народили доньці братика

На останньому курсі університету я познайомилася з Олександром. Взаємини наші розвивалися швидко, скоро ми орендували квартиру і оселилися разом. Я була чесною з Сашком від початку і розповіла,

Звуть мене Ауріка. Вирішила я вийти заміж, бо майже 30, а я ще не знаю, навіщо туди ходять. Ні до кого не нав’язувалась, жодних натяків не робила, Родіон