Головна

alena

Полетіли ми оце на 10 днів Єгипет, я чоловік і синочок. Попросили пожити у квартирі Олену Петрівну, маму чоловіка, бо у нас котик, а до того ж у мене – фіалки, на кожному підвіконні – по 7 красунечок моїх. Коли ми повернулися, я ледве не зомліла. Нащо мені ці дерева й кущі? Тобто, те гроші, те добробут, а те здоров’я приносить, а це повітря чистить?
життєві історії 0
Мене виховували мама і бабуся, і обидві вони обожнювали хатні квіти, прищепили і мені любов до домашніх рослин, навчили доглядати. Найбільше я полюбила саме фіалки, а вони –
Хіба ж ми могли знати, коли робили ту знимку «на пам’ять», що так станеться? Зруйновано благополуччя трьох сімей. Тому ми з чоловіком прийняли це рішення. В один прекрасний теплий вечір мій чоловік Андрій запропонував всім сфотографуватися на заході сонечка. Офіціант з радістю виконав наше прохання. Коли ми роздрукували знимку, то трохи здивувалися – всі пари були
життєві історії 0
Ми дружимо родинами ще зі студентських років. Так склалося, що ми всі жили в одному гуртожитку, спілкувалися, а потім і створили міцні сім”ї. Наша дружба тільки зміцнювалася з
У чоловіка Макара батьки живуть в селі, мають господарство, в принципі, при грошах, типаж цих людей – “все в дім”. Мої мама і тато – міські, дохід у них менший набагато, але при цьому вони активно допомагають нам. Там, біля їхнього села, у свекрів 2 квартири – одна на кожну дитину. Їх вони поки що віддали під оренду. Грошей ми не бачимо, хоч одна квартира – Макара
життєві історії 0
У чоловіка Макара батьки живуть в селі, мають господарство, в принципі, при грошах, типаж цих людей – “все в дім”. Мої мама і тато – міські, дохід у
Синку, ти б їй хоч раз її місце вказав по-дорослому, по-чоловічому, як це наші  діди-прадіди робили. Ось тоді жінка слухняною буде, як хусточка шовкова! Де ти її взагалі відкопав!- повчала мого чоловіка Михайла Марія Харитонівна, а я чула. Чоловік на сім років старший за мене. Зараз мені двадцять шість. У нас вже підростає син і ось я при надії другою дитиною. Пішла на принцип і зробила по-своєму
життєві історії 0
Останнім часом у мене остаточно зіпсувалися стосунки зі свекрухою Марією Харитонівною. Чоловік Михайло на сім років старший за мене, познайомилися ми з ним на прогулянці. Зараз мені двадцять
Все почалося ще ти роки тому з нашого весілля. Коли обговорювалися весільні витрати, батьки вирішили,  що витрати розділять навпіл: половину оплатять мої батьки, а половину – Микитині, в результаті мої оплатили і подарували нам грошей, а тато ще свій гараж. Його ж батьки пообіцяли, але взяли кредит на наше весілля, це стало для нас сюрпризом: платили ми його з Микитою. На мою думку, це дивно: на схилі років кидати дітей, нехай і дорослих, і міняти місто. Щось купити до столу йому і на думку не спало, привіз з собою дешевий чай по акції, який було неможливо пити
життєві історії 0
Все почалося ще ти роки тому з нашого весілля. Коли обговорювалися весільні витрати, батьки вирішили,  що витрати розділять навпіл: половину оплатять мої батьки, а половину – Микитині, в
У мене була звичайна пересічна родина. Я жила з мамою і татом, ходила в садок і насолоджувалася безтурботним життям. Тато мене дуже сильно любив і називав своєю принцесою. А ось мама чомусь мене недолюблювала. Я ніколи не забуду той день… Коли прийшов час йти до школи, мама знайшла на смітнику чиюсь стару форму і притягла її додому. Недавно я народила дитину, сама стала мамою
життєві історії 0
У мене була звичайна пересічна родина. Я жила з мамою і татом, ходила в садок і насолоджувалася безтурботним життям. Тато мене дуже сильно любив і називав своєю принцесою.
Нас з Ярославчиком вже на третій день і додому виписали: все пройшло добре і легко. Вдома ввечері зібралися за столом, наша родина і свекри, бо мої батьки далеко. Ярославчик спав, я раділа, що посиджу спокійно. – Ну, неси свідоцтво! – попросила я Богдана, але чоловік якось відвів очі, а свекруха задоволено посміхнулася. Краще б я того свідоцтва взагалі ніколи не бачила
життєві історії 0
Ми з чоловіком Богданом одружилися два роки тому і з нетерпінням чекали нашого первістка. Вже на п’ятому місяці ми знали що чекаємо хлопчика, нашій радості не було меж!
Щастю не було меж. Тільки один недолік був у цієї квартири – по сусідству проживала свекруха Іванна Дмитрівна. – Скучили без мене? – запитала щасливим голосом  мама Ярослава з порога. – Дуже! Всього ніч минула! – не без єхидства відповіла Наталя, але свекруха навіть не помітила цих ноток в глосі невістки. Вона мило захихотіла і побігла наводити свої порядки. Наталка теж пішла на кухню, капати собі заспокійливе. – Ти така гарна! Дуже приємно познайомитися! А ти вмієш готувати солянку і кулеб’яку, а комірці прати? Не переживай, я всьому тебе навчу. Все життя мріяла, щоб у мене була дочка! – щебетала Іванна Дмитрівна
життєві історії 0
Щастю не було меж. Тільки один недолік був у цієї квартири – по сусідству проживала свекруха Іванна Дмитрівна. – Скучили без мене? – запитала щасливим голосом  мама Ярослава
Коли вони лиш одружилися, одразу ж почали заробляти на квартиру, паралельно відкладали на машину. Через кілька років все, що хотіли, у них вже з’явилося. Макс зайнявся бізнесом. Працював і вдень і вночі. А потім в його житті з’явилося поняття «статусність». – Розумієш, Ганнусю, мені вже за статусом більш молода дружина потрібна, привабливіша за тебе
життєві історії 0
Чоловік Ганни був вельми спритний і розумний. Для нього не існувало проблем. Завжди Максим знаходив правильні рішення навіть у найскладніших ситуацій. У їхній родині було все: і машини,
Бабусина сестра Ніна Миколаївна поїхала в місто на автобусі. Поробила свої справи і пішла на зупинку. В кишені залишалися останні 20 гривень на проїзд. Ледве втиснулася в “Богдана”. Прийшов час платити. Вона у кишеню – порожньо, в іншій – порожньо. Ні ж, думає, точно в правому були. Знову туди руку – немає грошей. Думає: «Ну, все, пішки доведеться годину пиляти до селища …» Поруч дядько: – Що шукаєте? Мама похвалила сина за чесне зізнання і вручила обіцяні гроші. Через кілька днів вазочку принесла сусідка
життєві історії 0
У житті трапляються ситуації, цікавіші й кумедніші, ніж у будь-яких кіносценаріях. Як ось ці!  Виходжу з під’їзду з кур’єром, під зав’язку завантаженим коробками з модним одягом відомих брендів.

You cannot copy content of this page