Головна

alena

Справа – гора білизни не прасована, зліва – стопка, по якій встигла пройтися праска. На дивані лежить шматок піци. У тарілці з персиками – втомлена шинка. М’ята футболка. На підлозі машини, машинки, машинки. Близько телевізора – балакучий хом’як без батарейок. Покривало з дивана бежево-сірою купою лежить на подушці. Поруч печиво, крихти шоколаду. Я мию підлогу, він кидає на неї масло
життєві історії 0
Я сиджу за столом. Справа – гора білизни не прасована, зліва – стопка, по якій встигла пройтися праска. На дивані лежить шматок піци. У тарілці з персиками –
У сусідів розцвів грушевий сад, і бджоли подуріли від аромату. Василь приїхав за мною на вантажівці. Маленький такий, півтора метра в кепці. У начищених чоботях і галіфе. По-хазяйськи закинув на кузов вузли, скриню з вишиванками, макітру і кочергу. Я принципово не сіла в кабіну. Ще чого. Полізла до скринь. Сусідки вийшли подивитися і стали пліткувати, спершись об паркани
життєві історії 0
Моїй бабусі в цьому році виповнюється 94 роки. Вона нічого не пам’ятає, не знає, чи є у неї діти і не відрізняє осінь від весни. Переказує єдиний епізод
Моїй мамі онуків ростити треба, а вона народжує. Мене в 19 народила, тато відразу від нас пішов, жили ми бідно: ні морів, ні одягу, ні телефонів. Я поїхала вчитися, вона відкрила агентство нерухомості, вийшла заміж за чоловіка при грошах і народила другу дитину. А зараз ще й спадок мамі привалив, з’явилися великі гроші, але вона не намагається мені компенсувати злиденне дитинство і про онука не дбає. А своїй дочці хіба що золотий горщик не купила
життєві історії 0
Моїй мамі онуків ростити треба, а вона народжує. Мене в 19 народила, тато відразу від нас пішов, жили ми бідно: ні морів, ні одягу, ні телефонів. Коли я
І ми з Ігорем стали збирати на дачі аж до чотирьох пар. Пари. Це, люди, зовсім адже не ті, що просто чоловічки. Це зовсім інший вимір життя, коли друзі подаються, як чай в трактирах – парами. А потім нам стало достатньо однієї пари. І ось зараз
життєві історії 0
Колись давно мені дуже сподобалися чиїсь слова: «І ми сміємося з новими друзями, а старі нам сняться ночами». Тоді мені снилися інші сни, але ці рядки все одно
Я – Степан, мені 56 років, ось уже два роки, як на небі моя Ганнуся, я думав піти з нею в один день, але вона мене обдурила… Я тепер сам, і мені кажуть, що треба жити далі, знайти жінку і жити з нею, але я розучився бути кавалером, залицятися, мені всі ці справи зовсім не до душі. Я написав у себе на сторінці свої побажання
життєві історії 0
Я – Степан, мені 56 років, ось уже два роки, як на небі моя Ганнуся, я думав піти з нею в один день, але вона мене обдурила… Я
Тепер я шкодую, що дозволила сину одружитися на дівчині не з Києва. Справа не в тому, що приїжджі гірші, просто вони, як я зрозуміла, чужі. Зі своєю майбутньою дружиною Аліною Тарас познайомився на вокзалі – побачив, як тендітна дівчина тягне важкий чемодан, вирішив допомогти. Вона не була киянкою з грошима з хорошої сім’ї. Аліна народила, все владналося. Невістка збиралася вступати до інституту, як раптом
життєві історії 0
Мій син Тарас одружився в 25 років. Зі своєю майбутньою дружиною Аліною він познайомився на вокзалі – побачив, як тендітна дівчина тягне важкий чемодан, вирішив допомогти, так і
Катя була вродливою, тоненькою і блідою. Хотілося її обійняти і не випускати. Чоловіки Катю обожнювали. Вона вибрала Ігоря. Він кремезний, не великого розуму і простодушний. Кохав Катю, безмежно. Гранатовий сік їй вичавлював. Прямо кулачищем в стакан видавлював. Катя народила Сергійка. Ігор їх привіз в нову квартиру. Катя ще з ними місяць пожила, Сергійка на штучне харчування перевела і пішла
життєві історії 0
Катя була вродливою, тоненькою і блідою. Хотілося її обійняти і не випускати. Чоловіки Катю обожнювали. Вона вибрала Ігоря. Він кремезний, не великого розуму і простодушний. Кохав Катю, безмежно.
Миру в сім’ї настав кінець, коли старший закінчив університет і рішуче зібрався ощасливити рідних онуком і невісткою. Зіна заявила, що молодим треба терміново купити квартиру, а сина Дімочку зробити батьковим заступником. Тато Кирило Назарович хмикнув і склав конфігурацію з трьох пальців. Вони були звичайна сім’я. За тим винятком, що тато в дзьобику приносив трохи більше, ніж у середній родині
життєві історії 0
Миру в сім’ї настав кінець, коли старший закінчив університет і рішуче зібрався ощасливити рідних онуком і невісткою. Зіна заявила, що молодим треба терміново купити квартиру. А сина Дімочку
Галя жила з чоловіком і старою матір’ю, Лідії Кирилівні майже 90 років. Мати залишалася сама на цілий день. Рано вранці Галя готувала всім сніданок, годувала матір, залишала обід. Мати не те щоб не могла себе обслуговувати, просто не хотіла. Зате рідко проходив день без докорів: то сирники не солоні, а солодкі; то борщ, а не суп; то каша вівсяна, а не манна, не хочу рибу тушковану, а хочу свининку, хочу сальця копченого замість парових котлеток. І ось немає більше Галі
життєві історії 0
Галя жила з чоловіком і старою матір’ю, Лідії Кирилівні майже 90 років. Діти виросли, у них свої сім’ї. Галя вже кілька років і сама на пенсії, але продовжувала
У нас з чоловіком спільний бюджет, але я не збираюся оплачувати весілля пасинка Жені! А він вимагає у нас грошей на весілля, 100 тисяч гривень. Ми з чоловіком живемо в столиці. Колишня Валери з їхнім сином – в райцентрі. І ось тепер його син прийшов до нас і оголосив, що збирається одружитися і планує після весілля переїжджати з дружиною у столицю. Понаберуть кредитів, весь колгосп нагодують ікрою з шампанським, а потім батьки три роки колготки штопають, щоб борг віддати. Але у нареченої гроші є, значить і наречений повинен в бруд не вдарити
життєві історії 0
У нас з чоловіком спільний бюджет, але я не збираюся оплачувати весілля пасинка Жені! А він вимагає у нас грошей на весілля. Ми з чоловіком живемо в столиці.

You cannot copy content of this page