alena

Напевне, помилкою було народжувати від Степана, чоловіка подруги. Але я його зі школи кохаю, він дуже хотів дитину. І хіба може дитина бути помилкою? А тепер, через три

І чому він обурюється? Я єдина дочка у батьків, тому вони і балували мене, давали гроші на кишенькові витрати в той час, коли у моїх подруг навіть бутерброда

Дочка виросла точно такою самою, як вона сама. Доньці все не подобалося, все дратувало і життя складалося зі смуги перешкод. Весь час було ніколи. Які ігри, дочкор? Мама

Свекруха знову проситься до нас! На Новий рік – у нас, ще й на Різдво її терпіти? Говорить: я ж тобі допоможу все приготувати, з дітьми займатимуся. А

Чоловік у мене один з 17 років, нікого, крім нього, не знала. Мені зараз 36, йому – 40. Все життя він мені зраджує, а я його завжди прощаю.

У спадок мені дісталася квартира і невеликий бізнес, і тепер я до них прив’язана. Мені дуже важко продати спадок у нашому райцентрі і переїхати. Розумію, що магазин який

“Мишко, Мишко, де твоя посмішка?” – надряпав хтось на даху київської багатоповерхівки, коли мені було 17 років. А моя подруга Ксенька сміялася над нехитрими віршами і моєї закоханістю.

Мої батьки одружені 25 років. Гроші він давав, але їх не вистачало. Пару тижнів тому я знайшла в соцмережах свого братика і через нього вийшла на його матір,

– Мати дитину в такому віці – соромно! – заявила мені пасербиця, чоловікова дочка, до якої я ставилася, наче до рідної. Моя дочка Оля спокійно відреагувала на новину,