Я з донькою живу в маленькому районному центрі, де всі одне про одного знають. Можна сказати – велике село. Коли Соломійці було п’ять років, її тато нас покинув, і пішов жити до молоденької дівиці в обласний центр. Цей час я так важко пережила, що на чоловіків навіть дивитися не хотілося. Та одного разу я зареєструвалася на відомому сайті знайомств. Тепер я розгублена. Ніколи не думала, що таке зі мною може трапитись
Я з донькою живу в маленькому районному центрі, де всі одне про одного знають. Можна сказати – велике село. Коли Соломійці було п’ять років, її тато нас покинув,
Від першого шлюбу у мне двоє діточок. Коли я зустріла Мирослава, думала, що це людина, подарована мені Богом. Щоб нам було краще, я залишила своїх дітей на батьків в селі, а сама переїхала з ним в місто на орендовану квартиру, близько якої ми і працювали. Коли ми вперше приїхали до батьків Мирослава, деякі нюанси мене дивували, але я пропускала все крізь очі. Згодом я носила від нього дитинку, і мені “відкрилися очі”
Від першого шлюбу у мне двоє діточок. Коли я зустріла Мирослава, думала, що це людина, подарована мені Богом. Щоб нам було краще, я залишила своїх дітей на батьків
Ірина того дня прийшла до мене в гості з чоловіком. Я глянувши на нього, відразу зрозуміла, що не путнє “воно”. Погляд такий винуватий, одяг обшарпаний, одна шкарпетка з діркою. Але ж йому так добре, він нічого міняти не хоче. А подруга мені на кухні, щоб той не чув, каже: “Ти не думай, Руслан насправді хороший. Я його недавно до “лікаря” водила, сказав, що деякий час навіть дивитися на “біленьку” не буде. Тепер можна і про діточок думати”. – Іро, ти чого? Які діти? З ким? 
Ірина того дня прийшла до мене в гості з чоловіком. Я глянувши на нього, відразу зрозуміла, що не путнє “воно”. Погляд такий винуватий, одяг обшарпаний, одна шкарпетка з
Коли я тільки з’явилася на світ, моїм вихованням займались бабуся з дідусем, хоча й жили ми всі разом в одному будинку. Згодом я стала старшою сестрою Юрчика та Оленки, а для найрідніших людей – тягарем. Батько був нікудишній, та мама, як би це дивно не було, завжди його захищала. Я заступалася за неї, а коли вони мирилися, я була ворогом номер один. З 15 років я стала жити одна. І тепер, коли я вже доросла, повинна допомагати їм фінансово. – Бо ти дочка!
Коли я тільки з’явилася на світ, моїм вихованням займались бабуся з дідусем, хоча й жили ми всі разом в одному будинку. Згодом я стала старшою сестрою Юрчика та
Молитва до святого Івана Предтечі: Тебе прошу, до тебе припадаю: Не відмов мені твого заступництва, щоб душа моя відновилася покаянням, немов другим хрещенням, бо ти був проповідником покаяння і хрестителем. Випроси мені ласку, щоб я міг (могла) одержати прощення гріхів і міг (могла) увійти колись туди, куди ніщо скверне не може ввійти, у небесне царство
Особлива молитва до святого Івана Предтечі, яку слід прочитати сьогодні кожному християнину. Святий Іване, предтече і хрестителю Господній! Про тебе говорить святий євангелист, що ти чоловік, посланий від
Коли я жила в невістках, то робила всю домашню роботу одна, хоча жило нас в будинку чимало. Найбільше мені “допікала” зовиця. – Нашу маму до лікарні забрали саме через твою дружину, – говорила вона моєму Івану. – Нехай знає своє місце. Невістка завжди буде в чужому домі невісткою, і не більше. – А потім чоловіка прорвало. – А хто у батьків гроші кожного місяця виклянчує? Ще скажи, що не ти зі своїм лінивцем?
Коли я жила в невістках, то робила всю домашню роботу одна, хоча жило нас в будинку чимало. Найбільше мені “допікала” зовиця. – Нашу маму до лікарні забрали саме
Мій Петро не знає де на нашій кухні ложки лежать. Все життя я його балувала: борщі, вареники – все під ніс. А тут сталася у нашій сім’ї радісна подія. У дочки народилася перша дитинка. Ну хто ж ще допоможе краще, і рідна бабуся! Живуть діти в п’ятдесяти кілометрах від нашого містечка. А пробула я там три тижні. Прибувши додому не впізнала власного чоловіка: схуд, змарнів, зате є один дуже важливий “плюс” з цієї поїздки
Мій Петро не знає де на нашій кухні ложки лежать. Все життя я його балувала: борщі, вареники – все під ніс. А тут сталася у нашій сім’ї радісна
Орест не раз мені казав, щоб я не заводила тісних контактів з сусідами. – До добра це не доведе. – Я не вірила, до того ж разом з нами живе моя бабуся, якій вже майже 90 років. Вона завжди казала: “Треба, онученько, завжди з сусідами в гарних відносинах бути, вони ж ближче найрідніших родичів”. Я з одного боку її розумію, але з іншого, мене це сильно мучить. Олена Дмитрівна явно перегинає палицю
Орест не раз мені казав, щоб я не заводила тісних контактів з сусідами. – До добра це не доведе. – Я не вірила, до того ж разом з
Все це трапилося в злегка вітряну, але водночас теплу і спокійну п’ятницю. Ми зі Стасом після роботи зайшла додому, і трохи відпочивши, направились в центр нашого найкрасивішого в світі міста. Прогулявшись по парку, і поласувавши морозивом, ми направились до найулюбленішої кафешки. Поки чоловік робив замовлення, я задумалася, та мій романтичний настрій перервала чужа розмова по телефону. І це, скажу я вам, була не звичайна розмова!
Все це трапилося в злегка вітряну, але водночас теплу і спокійну п’ятницю. Ми зі Стасом після роботи зайшла додому, і трохи відпочивши, направились в центр нашого найкрасивішого в
В лікаря ми пробули пів дня, хоча мені здавалося, це була вічність. Я тримала свою крихітку на руках, і скляними очима дивилася на лікарку, яка зі всієї сили хотіла донести нам, щоб ми не опускали руки. Я глянула на чоловіка, по його виразу обличчя також було видно, що він нічого не розуміє. – А можна ви напишете нам все це на аркуші. Вибачте, ми зараз не в змозі сприймати уважно інформацію. – Додому ми їхали самі не свої
В лікаря ми пробули пів дня, хоча мені здавалося, це була вічність. Я тримала свою крихітку на руках, і скляними очима дивилася на лікарку, яка зі всієї сили

You cannot copy content of this page