Ганна Леонідівна повернулася з дачі, і не помітивши, що я в сусідній кімнаті, давай розкручувати сина, а мого чоловіка, на гроші. – Відколи ти женився, мені дуже важко фінансово. Ох і ласий шматочок твоя Женька відхопила! Не забагато їй? Ти квартиру продав, а мамі хоча б гривню дав, з зарплатою те саме. Що з тобою коїться? Дуже погано на тебе дружина впливає! – І в той момент на кухню заходжу я, і в повітрі зависла тиша
Ганна Леонідівна повернулася з дачі, і не помітивши, що я в сусідній кімнаті, давай розкручувати сина, а мого чоловіка, на гроші. – Відколи ти женився, мені дуже важко
З тим, що Генка живе на дві сім’ї, я вже давно змирилася. Я навіть сумку ладую, коли він до неї ночувати йде. Нінка, фельдшерка наша, ще то ледащо, вона навіть городу немає, що казати про господарку. Я спершу просила, вмовляла, а потім прийняла це як належне. Ти ж сама розумієш, в селі без чоловіка не проживеш. Була лише одна умова: діти про це нічого не знають, і на вихідні Гена завжди дома
З тим, що Генка живе на дві сім’ї, я вже давно змирилася. Я навіть сумку ладую, коли він до неї ночувати йде. Нінка, фельдшерка наша, ще то ледащо,
Після дев’яти років поневірянь по орендованих квартирах, ми з Володимиром в’їхали в свої і такі рідні стіни. І хоча я на той час була на сьомому місяці, і тягати коробки не було можливості, та я раділа, як дитина новій іграшці, розставляючи сервізи в антерсолі. Квартира була двокімнатна. Одна кімната була нашою з Володею, а друга, меншенька, дісталася старшому сину, якому 8 років. Та життя не давали сусіди поверхом вище. Добре, що я не дам собі в “кашу наплювати”
Після дев’яти років поневірянь по орендованих квартирах, ми з Володимиром в’їхали в свої і такі рідні стіни. І хоча я на той час була на сьомому місяці, і
Як тільки мама чула, що в мене з’являвся залицяльник, миттю починала плакатися. – І як ми без тебе з Володею жити будемо. Ти ж розумієш, він без тебе пропаде. Я ж то вже не молода, з кожним днем з ним справлятися все важче. – А я то тут до чого, мамо? Це твій син. Мені вже 32, я сім’ю створити хочу, а не вічною доглядальницею для брата бути. – Сказала, а саму совість мучить. – Ти ж знаєш, які всі чоловіки. Тобі батька мало було? На мої ж граблі наступити хочеш? 
Як тільки мама чула, що в мене з’являвся залицяльник, миттю починала плакатися. – І як ми без тебе з Володею жити будемо. Ти ж розумієш, він без тебе
Мама мене з дитинства так виховувала, що всього я повинна домогтися сама, з братом історія з точністю та навпаки. Орест виріс егоїстом. Він до сьогодні вважає, що у всіх його невдачах винні батьки, хоча сам палець об палець не вдарив, щоб щось змінити. І ось віднедавна я власниця квартири, яку, до речі, придбала сама, правда в іпотеку. – Ліля, ми з батьком порахували за краще, щоб нашу квартиру віддати Оресту, він молодший, і щось не клеїться йому весь час. А ти ж, он, маєш свою!
Мама мене з дитинства так виховувала, що всього я повинна домогтися сама, з братом історія з точністю та навпаки. Орест виріс егоїстом. Він до сьогодні вважає, що у
Недавно в наш будинок, на першому поверсі, заїхала нова сусідка. Олена Георгіївна десь приблизно пенсійного віку. Ми з мамою та молодшим братом живемо разом, тому з новою сусідкою наша мама отримала й нову подругу. Вони одна до одної стали на чай з оладками заходити. І ось одного разу мама повернулася в піднесеному, але водночас сумному настрої. Як виявилось, вона того дня дізналася про справжню причину переїзду Олени Георгіївни в такому поважному віці
Недавно в наш будинок, на першому поверсі, заїхала нова сусідка. Олена Георгіївна десь приблизно пенсійного віку. Ми з мамою та молодшим братом живемо разом, тому з новою сусідкою
Коли брат Євген одружився на дівчині з багатодітної сім’ї, ми трохи здивувалися, тим більше, жила вона в маленькому селі. Але це ж їхні справи. Ми знайшли і в ній виправдання: Катерина повинна бути скромною, економною, і хорошою господинею, звичайно. Євген заробляв достатньо, тому Катя не спішила шукати роботу. Та наші виправдання розвіялися. То сукню купить, то сумку дорогу, і пішло поїхало. А згодом в квартиру стали навідуватися всі гості, і то через день
Коли брат Євген одружився на дівчині з багатодітної сім’ї, ми трохи здивувалися, тим більше, жила вона в маленькому селі. Але це ж їхні справи. Ми знайшли і в
За цю квартиру, по ідеї, повинна була платити мама Богдана, вона кожному наголошує, який подарунок дітям на весілля зробила, але ось до торжества залишився місяць, і її плани кардинально змінилися. – Я щось на роботі сильно втомлююсь. Не молода вже. – Звісно, мам, звільняйся! Я тобі грошима допомагатиму. – А з квартирою тоді що? Скільки там в молодого інтерна зарплати? Ох, носом чую, нічого путнього з цього шлюбу не вийде
За цю квартиру, по ідеї, повинна була платити мама Богдана, вона кожному наголошує, який подарунок дітям на весілля зробила, але ось до торжества залишився місяць, і її плани
Коли пішла з життя мама Зорянки, їй було всього вісім років. Опікунство над дівчинкою взяли бабуся з дідусем по татовій лінії, сам же батько не зміг змиритися з такою долею, покинув дочку і подався в іншу область. Зоряна вдивлялася в кожного чоловіка, в надії колись зустрітись з батьком, а бабуся та дідусь мовчали, їм було соромно, що виховали такого сина. Та одного дня зустріч все ж відбулась. Зоряна переступила поріг хати, де за столом сидів він – тато
Коли пішла з життя мама Зорянки, їй було всього вісім років. Опікунство над дівчинкою взяли бабуся з дідусем по татовій лінії, сам же батько не зміг змиритися з
Остап засмучений телефонує, питає, що тепер йому робити з Андріяною. А я лише дякую Богу, що вона вже показала сину справжнє обличчя, а не після весілля. Він в нас красивий, розумний, ще знайде своє щастя в житті. Тільки тепер не знаю, як він її має з голови “викинути” – Люблю і все! – Ну як можна таку вертихвістку любити? Так, вона дуже красива, і фігурка на місці, але ж в голові – вітер!
Остап засмучений телефонує, питає, що тепер йому робити з Андріяною. А я лише дякую Богу, що вона вже показала сину справжнє обличчя, а не після весілля. Він в

You cannot copy content of this page