Миколі, другу мого чоловіка, було сорок років, як він розлучився. З того часу він став частим гостем в нашому будинку. Ми вислуховували, як йому важко одному, яка погана дружина, бо пішла до молодшого чоловіка. – Так в чому проблема? Знайди і собі дівицю. Хіба це вік – 40? – І тут, на наше щастя, Коля познайомився з дівчиною. Свого житла і прописки в Лесі не було, і вона вчепилась в “холостяка” ледь не зубами
Миколі, другу мого чоловіка, було сорок років, як він розлучився. З того часу він став частим гостем в нашому будинку. Ми вислуховували, як йому важко одному, яка погана
Полетів син з Алісою на моря, а я своїми справами зайнявся, їх під час відпустки, хоч відбавляй. За декілька днів, ввечері, відкриваються двері, і заходить злющий Роман. – Тебе якими вітрами? – Навіть не питай, тату! Спершу літак їй не підійшов, потім готель. – Ромчику, за те, що ти мене замість Мальдівів до Туреччини привіз, повинен діамантом задобрити, – сказала моя Аліса
Полетів син з Алісою на моря, а я своїми справами зайнявся, їх під час відпустки, хоч відбавляй. За декілька днів, ввечері, відкриваються двері, і заходить злющий Роман. –
Коли я вийшла на шум в коридорі, побачила чоловіка з опущеною головою. За ним не соромлячись знімала пальто та роззувалася біловолоса дівчина. – Ви ж мене не виженете? Як-не-як, ніч на вулиці. – А як ти взагалі тут опинилася? Чому не попередили, – спитала я Ірину, племінницю Святослава з Чернівців. – Мама сказала, що як попередить, ви неодмінно якусь відмовку придумаєте
Коли я вийшла на шум в коридорі, побачила чоловіка з опущеною головою. За ним не соромлячись знімала пальто та роззувалася біловолоса дівчина. – Ви ж мене не виженете?
Після весілля ми з чоловіком в якій області тільки не жили (у Вадима така робота). І ось коли ми переїхали в Київ, вирішили осісти тут назавжди. Гроші у нас були, тому вже за пів року ми святкували новосілля. Я така людина, яка без друзів ну просто не може. Одного ранку в двері постукали. Це була сусідка. Я з радістю запросила Віру ввечері на чай. – Віра прийшла не одна, а з Русланом
Після весілля ми з чоловіком в якій області тільки не жили (у Вадима така робота). І ось коли ми переїхали в Київ, вирішили осісти тут назавжди. Гроші у
В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені, що не до добра все це. І тут Валера пресумним голосом повідомив, що мама запрошує нас на святковий обід. Відмовитись неможливо. Декілька годин на збори, і ми на місці. Моєму розчаруванню не було меж
В п’ятницю зідзвонились з подругами і домовилися про зустріч в торговому центрі. Я вже зав’язувала шнурки на кросівках, як у чоловіка замиготів телефон. Якийсь внутрішній голос підказував мені,
Ми були подругами не розлий вода. Часто зустрічалися, по черзі одна в одної на весіллях побували, потім на хрестинах. Згодом Оксана розлучилася, і знайшовши заможного нареченого, переїхала жити в Тернопіль. І ось на днях зайшла я у фейсбук, а там світлини нові. Виявляється, син Оксани женився. Рано ще для хлопця, але я не про це. Коли зустріла Марічку, давай виливати їй жаль. – Могла б і запросити. Весілля єдиного сина!
Ми були подругами не розлий вода. Часто зустрічалися, по черзі одна в одної на весіллях побували, потім на хрестинах. Згодом Оксана розлучилася, і знайшовши заможного нареченого, переїхала жити
У Валентини, співробітниці, був день народження. Оскільки вона при надії, я вирішила допомогти, і зголосилася піти разом до найближчого супермаркету, щоб купити продукти, і всіх в офісі пригостити. Принесли в офіс чотири пакета. Сама б вона точно не донесла. Накрили стіл, все, як годиться: посиділи-погуділи, і розійшлися. А на наступний день нас чекав сюрприз. Ох і наглі люди бувають. Цілий світ їм винен
Ох і наглі люди бувають. Цілий світ їм винен У Валентини, співробітниці, був день народження. Оскільки вона при надії, я вирішила допомогти, і зголосилася піти разом до найближчого
Кожного разу, коли Катерина Максимівна приходила в гості, вона нахвалювала мене, як господиньку. Тому з впевненістю скажу, готую я смачно. Цього дня Олег став не з тієї ноги. – Ти бачила, що ти в шафу складала? Ця ж футболка не відіпралася. І взагалі, ти нікудишня господиня, готувати також не вмієш. – До слова скажу, що для Олега борщ і вареники – не їжа, йому щось європейське подавай. Ну й наслухалася я в своє адресу!
Кожного разу, коли Катерина Максимівна приходила в гості, вона нахвалювала мене, як господиньку. Тому з впевненістю скажу, готую я смачно. Цього дня Олег став не з тієї ноги.
Від побаченого Тетяна миттю потягнулася до телефону. – Любий, чим займаєшся? – Та, з роботи на пару хвилинок вискочив, щоб шаурму собі купити, – впевнено сказав Богдан. Він же не знав, що дружина на власні очі бачить його біловолосу “шаурму”, завернуту в дорогі шмотки. Дома Таня запакувала всі чемодани речами Богдана, і виставила за поріг. – А що в нас таке коїться?
Від побаченого Тетяна миттю потягнулася до телефону. – Любий, чим займаєшся? – Та, з роботи на пару хвилинок вискочив, щоб шаурму собі купити, – впевнено сказав Богдан. Він
П’ять років тому життя моєї сім’ї кардинально змінилося. Ми переїхали до Америки. За збігом обставин, в те саме місто, що й багато років тому Світлана, моя знайома. Коли я вперше її зустріла, не могла повірити своїм очам. В Світлани був чималий животик. – При надії? В майже п’ятдесят?, – здивувалась я. Але вона лікар, їй видніше. Про її подальшу долю я дізналася з переписки в соцмережі. Все треба робити вчасно!
На все свій час! П’ять років тому життя моєї сім’ї кардинально змінилося. Ми переїхали до Америки. За збігом обставин, в те саме місто, що й багато років тому

You cannot copy content of this page