Головна

olesya

Лікар провів їх до дверей і на останок тихенько сказав Марусі. – Я не Бог, роблю все можливе, але якщо і зараз нічого не допоможе, то…, – його слова затремтіли. – Дай Бог, щоб я помилявся, але будьте до цього готові. – До чого? Лікарю! До чого? – не розуміючи повторювала Маруся. – Вона дівчинка. Вона ще зовсім дитина. Як далі жити?
життєві історії 0
На все село вигравали музики. Гості милувалися неймовірно ніжним танком наречених. Вони обоє наче два лебеді кружляли у вальсі, а люди дивувалися, казали, ніби й землі не торкаються.
В селі ходили чутки, що дитя від фермера, але дівчину ніхто чіпати не став, її доля й так була нелегкою. Через дев’ять місяців народився в Ніни синочок, якого вона назвала Богданком. Всю свою невитрачену любов жінка виливала на сина. Слушний був хлопчик. Люди говорили, що хоча б з сином повезло Ніні, та були й ті, хто обзивав Богдана – байстрюком, та жінка навчила сина не зважати на такі слова: “Бог їм суддя”
життєві історії 0
Ніна змалечку мала важке життя. Ще й до школи не пішла, як один за одним пішли у засвіти батьки. Ніна була найменшою в сім’ї. Двох старших забрали на
Якось баба Марія попросила мого чоловіка їй кран полагодити, я, в свою чергу, вирішила трохи в її домі прибратися. Шкода мені було стареньку. Тільки ми взялись до роботи, як вбігає в квартиру її дочка і з порога давай лаятися. – Як вам тільки совість дозволяє. Хочете в бабусі квартиру забрати? Я цього не дозволю! А ну вимітайтеся обоє. – Бабусі стало не по собі від такої поведінки, а про себе я й мовчу
життєві історії 0
У нас з Мирославом двоє маленьких дітей – сину три роки, а доньці скоро буде два. Чоловік цілими днями на роботі, я одна ледве справляюся з дітьми. Допомогти
– Дитинко, а ти коли-небудь десь працювала? – якось не витримавши такого ставлення, запитала Ольга. – Так, звісно. Все що в мене є, це виключно моя заслуга. Довгий час я працювала в компанії, де ми знайомились з чоловіками, і “викручували” їх в дорогих ресторанах. Ні-ні, не подумайте нічого поганого. Найголовніше, що грошей ми заробляли о-го-го.  Мама в цей час взялась за голову. Ще такої дівки їй в хаті бракувало
життєві історії 0
Ольга та Петро ніби й народжені були один для одного. Обоє мали бізнесменську жилку. Тому, як тільки поженилися, то зразу добре на ногах стояли. Петро мав павільйон на
– Ти такий, як твій батько! – любить казати Валентина Петрівна. Його від цих слів трясе, а вона посміхається, насолоджується його виглядом. Я дуже багато де була, різні сім’ї бачила, але таку матусю бачу вперше. Вона навіть не посоромилася сказати своїй доньці, в присутності сина, що вона у неї одна. Бачили б ви очі Стаса в цей момент. Зате всім говорить, яка вона щедра і любляча матір
життєві історії 0
Зі Стасом я познайомилися, коли мені було 24 роки, він приїхав працювати до нашого міста (я була дуже здивована, зі столиці до маленького містечка). У ньому я побачила
Я знала, що Галина Іванівна має рацію і намагалася забути їх обох, але через кілька місяців Орест сам приїхав до мене і ми пішли до РАЦСу. Весілля ніякого не було, тому що навіть моя мама була проти наших стосунків і говорила, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. Все це я знала і сама, але нічого не могла з собою вдіяти. Зараз я б сто раз подумала, перш ніж зробити таку дурницю
життєві історії 0
З часу мого заміжжя пройшло вже більше двадцяти років, але мене до сих пір не покидає відчуття провини перед усіма родичами чоловіка. Правда вони зі мною і не
Вірі було п’ять років, коли неочікувано пішла з життя мама. Її до себе забрала бабуся, але через рік, коли тато знову одружився, дівчинку забрали назад в сім’ю і незабаром у них народилася спільна дитина. Бабуся не хотіла віддавати Віру назад, боялася, що мачуха буде її ображати, що вона буде їхній дитині замість няньки, але її ніхто не послухав
життєві історії 0
Моїй мамі Вірі було п’ять років, коли неочікувано пішла з життя її мама. Віру відвезли до бабусі, але через рік, коли тато знову одружився, Віру забрали назад в
В той день я сиділа біля паркану і почула, як Оля говорила мамі: – Ти що, й справді збираєшся поїхати з нею на базар, щоб потратити всі наші гроші? – Мама голосно засміялася і сказала, що приготувала для мене особливий подарунок. Ним був інтернат – вона відмовилася від мене, написавши письмову відмову, і через 2 дні мене привезли туди. Коли я їхала, мама навіть не вийшла попрощатися, проводжав мене лише Володя
життєві історії 0
Мене звати Галина і ось історія мого життя. Я народилася в травні 1983 року в невеликому селищі. До 5 років я жила з бабусею, маму бачила тільки на
Коли Даринці було 4 роки, ми гуляли в парку і побачили мою маму. Ми підійшли до неї, і я сказала: “Мамо, подивися, це ж твоя внучка”. Вона повернулася до мене, мило посміхнулася і сказала, що я помилилася. “Вже майже 9 років пройшло, як в мене немає дочки”, – сказала вона, розвернулась і пішла
життєві історії 0
Мене звати Настя, мені 36 років і я вирішила висповідатися, вилити всю ту біль і гіркоту, які переслідують мене всі ці довгі і важкі 20 років. Саме стільки
Мамі Артема 47 років, готувати вона не вміє, прибирати теж. Ну як так можна жити? Але ж від цього страждає її чоловік і син. Гроші є, але всі вони проїдаються. Та в моїх батьків троє дітей, і менший дохід, але живемо ми в гідних умовах. Мені соромно за таких майбутніх родичів, але нічого вдіяти не можу
життєві історії 0
Людоньки, порадьте щось. А може то я якась не така… Не можу вже просто терпіти. Ходжу в гості до хлопця, зустрічаємося вже 3 роки, поки вчимося в університетах,

You cannot copy content of this page