В п’ятдесят років мій Тарас зібрав речі і пішов, на прощання сказавши, що він ще досить молодий, щоб марнувати своє життя зі вже не надто “свіжою” жінкою. Пішов він до молодиці і я це прекрасно знала. Містечко в нас невелике, тому кожен другий знав, як Тарас зі мною обійшовся. Та минув час і колишній почав проситися назад, прикриваючись дітьми. “Скоро весілля в дітей підуть. Їм буде незручно, що батьки розлучені. Давай почнемо все з початку”. В ту ж мить я зателефонувала дочці в Лондон і сину в Київ
В п’ятдесят років мій Тарас зібрав деякі речі і пішов, на прощання сказавши, що він ще досить молодий, щоб марнувати своє життя зі вже не надто “свіжою” жінкою.
Мені було дивно чути, як моя свекруха використовувала кожного чоловіка у своїх цілях. Один купив квартиру, інший автівку, наступний її забезпечував, а Борис возив по курортах. Ось мій чоловік і звик, що мама для нього все. Останнє слово за нею. “А як ти хотіла? Вона ж мене на світ привела!”. А потім сталась ця ситуація в торговому центрі, яка мене геть збила з пантелику. Як діяти? Чи варто продовжувати життя з таким чоловіком?
Як діяти? Чи варто продовжувати життя з таким чоловіком? Якби я знала з самого початку, що Андрій так слухатиме свою матір, напевно, не починала б ці відносини. На
Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син. Йому на вигляд, місяців два-три, але вони вже разом з сяючою дружиною мандрують по Карпатах. Мені дивно, бо зі мною Ігор так не поводився. Я в підсвідомості розумію, що в тому, що він нас покинув – винна я. Але мені образливо за дочку, яку він, як і мене, викреслив зі свого життя. Нас пов’язують, на жаль, одні аліменти
Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син. Йому на вигляд, місяців два-три, але вони вже разом з сяючою дружиною мандрують по
Мама Романа відмовилася сісти на диван у вітальні. “Я боюсь, що забрудню свою нову спідницю”. Також Ольга Дмитрівна відмовилася він наших частувань, бо не надто чиста кухня. А після попросила Романа пройти з нею на кухню. “На кому взагалі ти одружився? Синок, в нас ніколи дома не було такого балагану. Я також була мамою маленьких дітей і не раз. Але я встигала все. Я не здивуюся, якщо твоя принцеса заставить тебе оплачувати прибиральницю і кухарку”. Я була в сльозах, бо чула їх розмову на власні вуха
Поява дитини – непростий час для обох батьків. Новоспечені батьки намагаються звикнути до нової обстановки, тому деякі речі відходять на другий план. До них відноситься, наприклад, прибирання чи
Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися. Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує. Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий. Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?
Не приїхала Орися і щоб попрощатися зі своєю свекрухою. Мені б таке і не приснилося. Стільки Стефа тій дитині добра зробила. Прийняла в своєму домі, як рідну дитину,
Повернулася Оленка від бабусі вся в сльозах. – Мамо, поки бабуся з хати вийшла, я ж побачила, що на грядці полуниця вже доспіла. Ось і вирішила трішки “попастися”. “Ти чого там топчишся? Невже не знаєш, що тітка Оксана в неділю з дітьми приїде? Та я сама тої полуниці не їм, для них бережу. А ну гайда звідти!”. То виявляється, діти дочки – онуки, а сина – так собі, обійдуться. Все життя ми біля неї живемо, помагаємо, миємо, смачненьким годуємо. І ось таку віддачу заслужили
Прибігла моя Оленка від бабусі вся в сльозах. – Більше я туди не піду і не проси!, – сказала донька і побігла в свою кімнату. Поговоривши з Оленкою
Після того, як свекруха повернулася назавжди з Італії, в нас відбулась серйозна розмова: “А ти хто тут така? Ти що, власниця? Ти копійки в цю квартиру не вклала, прийшла, на все готове, думаєш, я все так залишу? Ти не рідня моєму сину. І навіть онука мені не подарувала. То про які права ти можеш говорити? Закрийся собі в кімнаті і не висовуйся”. Так було добре нам з Віталієм одним жити. Але ж ні, збіглися всі, як в ту рукавичку! Тепер думаю-гадаю, як вилізти з цієї “діри”
Я завжди мріяла, щоб в моєму житті все складалося добре. Ми з Віталієм зустрічалися ще зі студентських років, і він тоді вже заробляв непогані гроші. Його батьки мали
Я сама з багатодітної сім’ї. Як казала колись бабуся: в нас семеро ротів. Я звикло до того, що потрібно завжди щось робити по дому. Та як не крути, а ця робота вимотує. Ось тому я й почала зустрічатися з Микитою, який більше ніж на десять років від мене старший. Він був такий веселий і драйвовий, він одним своїм виглядом розфарбовував моє життя у веселку. Минув час. Ми відгуляли весілля і стали батьками. І найголовніше, тепер я дуже шкодую про свій вчинок!
Я сама з багатодітної сім’ї. Як казала колись бабуся: в нас семеро ротів. Я звикло до того, що потрібно завжди щось робити по дому. Та як не крути,
Я ж щиро надіялася, що цікавий стан або поява онучки змінить ставлення свекрухи до мене, але, напевно, я марно на це сподівалася. Спочатку Галина Петрівна привітала мене зі статусом матері, але потім почала свої звичні порівняння. “Ой, та я взагалі перед тим, як за малям їхати, ще й по дому все прибрала і котлет на три дні насмажила. Так що нема тобі на що жалітися, ти ще біди не знала.” Ці слова стали останньою краплею
Я вже кілька років заміжня за Павлом. Ці роки я можу назвати щасливими і я дуже рада, що все так склалося. Ми створили свою родину і намагаємося жити
Після розлучення життя почало налагоджуватися, але я помітила, що Софійка потроху почала гірше вчитися. Спочатку я могла її контролювати, бо робота дозволяла бути вдома вчасно. Але згодом мені запропонували іншу роботу з кращою зарплатою, хоч і з нічними змінами. Я довірилася Софійці, бо вона завжди запевняла мене, що все в порядку. А потім свято з нагоди Дня вишиванки і ця зустріч з класним керівником, на яку, за задумом дочки, я не повинна була потрапити
Хочу поділитися своєю історією, адже в розпачі і не знаю як правильно вчинити. Моя донька Софія завжди була дуже старанною ученицею. Вона приносила додому похвальні листи, її зошити

You cannot copy content of this page