Головна

olesya

Сьогодні в церкві мала одну неприємну ситуацію, через яку почала задумуватись, чи ті люди справді прийшли до Бога. Свого синочка, я, як і мої батьки колись мене, захотіла вже змалечку привчити до церкви. Тому кожної неділі ми трошки запізнившись на літургію, почали відвідувати храм Господній. Та майже кожної неділі, жіночки старшого віку мали до мене якісь зауваження. То я не там стою, то не так стою. То не так руки тримаю і ще багато, багато зауважень
життєві історії 0
Сьогодні на літургії в церкві мала одну неприємну ситуацію, через яку почала задумуватись, чи ті люди справді прийшли до Бога… Сама я родом із маленького села що на
У Олега просити допомоги було марно, він мені завжди повторював, що не чоловіча це робота, що всі жінки через це пройшли і я не виняток. А сам в цей час бігав до своєї матусі, щоб смачно поїсти улюблені страви і пожалітись на мене, яка я погана господиня. Я навіть в якийсь час хотіла покинути чоловіка і втекти до своїх батьків, бо моя свекруха замість добавити своєму синочку розуму, навпаки, налаштовувала Олега проти мене
життєві історії 0
Коли я виходила заміж за Олега, то я думала, що в нас велике кохання і справжні почуття. Жити ми пішли окремо на квартиру, яка дісталась Олегу від бабусі.
На це Різдво Оксана з чоловіком і діточками до нас приїхали, у нашому будинку в них є навіть своя кімната. Дивлюсь і очам не вірю, невже Оксана не з пустими руками до нас приїхала, як зазвичай. Величезна сумка і ще три пакети. Думаю що ж там такого навезли наші гості дорогі, та не смію питати. Та те, що я згодом побачила в тих пакетах, мене сильно засмутило. Оксана на свята робила порядки в шафах і всі непотрібні речі нам в село привезла
життєві історії 0
Мені ще на нашому з Романом весіллі його сестра Оксана дала зрозуміти, що я їй не подобаюсь. В мене сильно тоді нові туфлі натерли ноги і мені був
Ми в сватів всі за столом сиділи. Поїли, поколядували, а потім невісточка звернула увагу, що картина, яку вона подарувала батькам, досі не знайшла свого місця. – Мамо, ми з Дмитром після свят приїдемо і повісимо її. Ось ця стіна у вас пустує. – А я візьми, та й ляпни: “Свахо, тільки не на ту стінку. Та ми сі всі тут повсихаємо!” Річ в тім, що на картині вся наша сім’я, а стіна через котел – нагрівається. Ну цілий анекдот вийшов. Всі за столом за животи трималися!
життєві історії 0
Ми в сватів всі за столом сиділи. Поїли, поколядували, а потім невісточка звернула увагу, що картина, яку вона подарувала батькам, досі не знайшла свого місця. – Мамо, ми
Я в очікуванні малюка, а свекруха не тільки не допомагала мені в приготуванні їжі, а ще й постійно робила мені зауваження, що я не смачно готую. А коли я приготувала свою улюблену гречку, взагалі відмовлялась з нами снідати і говорила Артему, що я це готую навмисне знаючи, як вона її не любить. “Ніно Іванівно, візьміть собі вчорашньої картоплі, якщо не хочете гречки”, – запропонувала я. А вона: “Мені на сніданок потрібно свіжу їжу вживати”
життєві історії 0
Свого Артема я зустріла в поїзді. В цей час я поверталась від своєї тітки додому, а Артем їхав якраз із відпочинку. Вагон був майже пустим, а дорога далека.
Я не поїхала на заробітки свого часу, коли дочка цього вимагала. Так, жили ми бідно, але не до такої степені. І ось тепер, коли моя Галинка вже доросла і має свою сім’ю, вона все рівно мене не пробачила. На мій ювілей, який я вперше в житті святкувала в ресторані, вона принесла в якості подарунку свій старий гаманець, вклавши туди двадцятку. Я весь день проплакала. Чужі люди для мене виявилися ріднішими
життєві історії 0
Я не поїхала на заробітки свого часу, коли дочка цього вимагала. Так, жили ми бідно, але не до такої степені. І ось тепер, коли моя Галинка вже доросла
Ні Олег, ні його мама, не підтримали мене в тому, щоб молодший син займався з репетиторами. “Він ще замалий, щоб на нього такі гроші тратити”. “Так-так, який там з нього айтішник!, – підговорювала свекруха. Та я нікого не послухавши, зробила по-своєму. І ось з того часу минуло багато років. Наш Юрчик, як і Андрійко, досягнув своєї мети. А свекруха і чоловік всім вихваляються, що все це з їх допомогою
життєві історії 0
Ні Олег, ні його мама, не підтримали мене в тому, щоб молодший син займався з репетиторами. “Він ще замалий, щоб на нього такі гроші тратити”. “Так-так, який там
Артем з перших днів стояв на захисті Батьківщини. За нього і не тільки молилося все село. Ми не раз передавали все необхідне йому на передову. Тому коли я побачила його після пережитого в місцевій крамничці, то кинулась його обіймати. Я спитала про сім’ю, Артем хвалився, як донечка виступала на святі в садочку. Як тут ні з того ні з сього нас перебиває продавчиня. Від її запитання в хлопця затремтіли руки. Артем так нічого не купивши, вийшов з крамнички
життєві історії 0
Артем з перших днів стояв на захисті Батьківщини. За нього і не тільки молилося все село. Ми не раз передавали все необхідне йому на передову. Тому коли я
Живемо ми з Борисом в моїй двокімнатній квартирі. В чоловіка також є своя квартира, тільки однокімнатна, і знаходиться вона поблизу медичного університету. Саме тому з орендарями ніколи не було проблем. Борис відразу ж сказав, що на гроші, які він заробляє, ми живемо, а ці, з оренди, ми не чіпаємо. “В сім’ї має буди певна сума відкладена! Мало чого!” Я ж не знала, що це “мало чого”, моя свекруха
життєві історії 0
Я виховувала сина і господарювала в квартирі, тому Борису й доводилося працювати одному. Але інакше ніяк. Не залишу ж я мале дитя на няню, бо бабуся, моя мама,
Всі звикли, що на Різдво з’їжджаються до мене, бо я, бачте, живу в селі в своєму будинку. Це з одного боку добре, бо коли шум, гам і коляда, то відчувається смак Різдва. Але цього року я вирішила трішки змінити сценарій і обдзвонила всіх заздалегідь. Я вважаю, що зробила правильно. Як не крути, а ці святкові столи відбиваються на гаманцю. Свекруха моя вже в подиві, як і інші родичі. Ніхто собі це свято не уявляє в місті!
життєві історії 0
Всі звикли, що на Різдво з’їжджаються до мене, бо я, бачте, живе в селі в своєму будинку. Це з одного боку добре, бо коли шум, гам і коляда,

You cannot copy content of this page