Головна

olesya

Гнат замовив на вечерю вареники. Я мала їх зробити швидко, щоб не при ньому, бо не любив, коли борошно всюди розсипане і багато брудної посуди. Тоді дуже переживала, щоб тільки чоловіка не розлютити. Швидко зробила вареники, зварила їх, все прибрала. І дзвінок у двері! Чоловік прийшов! “Любий, як ти вчасно, все встигла! Вареники смачні! Мий руки і сідай їсти!” Що тоді було…, а все через горнятко, що стояло “не на своєму місці”
життєві історії 0
Я була восьмою дитиною у сім’ї. Мені пощастило, бо всі мене бавили і доглядали, коли була маленькою. Час минав, батьки працювали у колгоспі, тай не помітили, як ми
Після розлучення Антон прожив декілька років і відправився на небеса, ще б пак, таке життя проживати. А одного разу почула від колишньої свекрухи, що це я у всьому винна. – Якби ти не розлучилась з моїм синочком, він би до такого не докотився. – То замість того, щоб спитати, як я даю собі раду з дітьми одна, вона ось так заговорила? 
життєві історії 0
Я не могла цього передбачити, коли виходила за нього заміж. Але що ж пішло не так? Мені тоді було 26, час минав швидко, мені вже багато хто натякав,
Віра була недовольна: “Надю, так нечесно, я теж маю право на цю хату, мені важко жити в невістках, давай продамо батьківський дім, гроші поділимо, кожна купить однокімнатну квартиру у місті!” Від слів Віри мені стало недобре: “Сестро, як ти можеш так говорити, ми ж тут виросли, тут минуло наше дитинство, думаю, мама була б проти!”. Тоді образилась на мене Віра: “Якщо ти така мудра, то ноги моєї більше тут не буде на тому подвір’ї!”
життєві історії 0
У нас була дивна сім’я. Все дитинство пам’ятаю, як ходила по сусідах, щоб заробити на кусок хліба. Любила літню пору, бо рвала різні ягоди. Наша сусідка – тітка
За своєю свекрухою я доглядала до останнього, бо вона на нас з чоловіком переписала хату. Її вже на цьому світі немає, але так вийшло, що ми з сім’єю переїхали до моєї мами, бо та нездужала. Цю хату ми не продавала, бо ростуть діти. І ось недавно подзвонила рідна сестра Мирослава. Вона розлучилась з чоловіком і хоче жити з дітьми в батьківській хаті. Я проти, бо легко ми її не позбудемось. А чоловік мій – добра душа!
життєві історії 0
Хочу з вами поділитись своєю історією. Коли ми побрались з чоловіком, то домовились, що будемо жити з його батьками. Відразу скажу, бути в невістках, це не легко, це
Я вже й змирилася, що з хати гроші зникли, поки одного дня син з невісткою не запросили нас в гості. Дорога була довга і важка, я попросилася трішки полежати, бо ноги гуділи. – Добре, мамо. Ми за той час стіл накриємо. – Коли я підняла голову, то побачила на серванті ту саму коробочку, в яку так довго відкладала гроші, щоб мамі пам’ятник гарний зробити. Того дня я не стала підіймати ту тему. Не хотіла псувати дітям настрій. До того ж, наша Юля при надії
життєві історії 0
Свого Івана полюбила не зразу, минуло багато часу у сімейному житті, поки зрозуміла, що люблю його. Колись на селі, якщо дівчина до 20 років не вийшла заміж –
Якось заходжу я в ванну кімнату і застаю таку картину, як одна із сестер мого чоловіка, зливає собі в баночки наші миючі засоби, а вони не дешеві, бо працюю я косметологом, і “підробками” не користуюсь. Я все розумію, мало з того, що приїжджають вони гурмою без нічого, і користуються всім нашим, так вони ще й без дозволу беруть собі що хочуть додому. Хотіла підняти “бурю”, але через чоловіка зупинилася
життєві історії 0
З чоловіком ми одруженні більше шістнадцяти років, виховуємо дві прекрасні донечки, старшій Анні вже п’ятнадцять, а молодшій Веронічці одинадцять. З чоловіком, все що ми маємо на даний час,
Нам з чоловіком дуже важко далось батьківство. Скільки років ми чекали на це диво. І одного дня у нашій сім’ї залунав дитячий сміх. Сина ми назвали Сергійком. Він дуже світла і вихована дитина. Коли в наші двері постукали і вручили йому повістку, всередині мене ніби щось увірвалось. Я намагалась його втримати, та поклик захищати Батьківщину зробив те, що зараз він в “гарячій точці”. Та дякувати Богу, є те, що мене рятує!
життєві історії 0
Ой люди, людоньки! Забрали мені мого синочка, мого орлика! І як я маю це пережити? Довго йшли ми з чоловіком до батьківства. Хоч пізнім, але наш синочок був
Коли мій Дмитро зібрався йти на будову, то мама весь день поралася в квітах, замість того, щоб приготувати йому щось смачненьке. Я зробила їй зауваження, а вона так грубо відповіла: “Це твій чоловік. Що хочеш те й готуй”. Як тато їхав, вона йому і перше і друге і десерт. Так образливо стало. Чоловік взагалі на “солов’їних” правах там працює, бо квартира по документах на мамі
життєві історії 0
Я не знаю чого мама так ставиться до мого чоловіка. Це дуже неприємно. Нас в батьків двоє: я, та старший на дев’ять років брат. Мирон з сім’єю живе
Я попросила у брата грошей на весілля, та він мені відмовив. Сказав, що радить навчитись розраховувати на свої фінансові можливості і не заглядати в чужий гаманець. Почути такі слова від рідної людини було дуже неприємно. Я сильно розлютилась і сказала, що на своєму весіллі навіть бачити його не хочу, адже він проміняв наші стосунки на гроші. Колись, до “женячки” він був щедрим для мене. Купляв все, що тільки мені хотілося
життєві історії 0
Ніколи і не могла подумати, що найрідніша людина, коли мені так буде потрібна допомога, відмовить мені. Зі свої братом ми були найкращими друзями в дитинстві, він завжди оберігав
Ми ведемо себе з Оксаною ніби чужі, навіть не вітаємося, коли іноді бачимося. Я не знаю, що робити, я дійсно не знаю. З одного боку хочеться відновити спілкування, адже ми багато чого пройшли і маємо багато спільних спогадів. А з іншого боку всі погані слова, що досі залишили осад в моїй душі
життєві історії 0
Що може раз і назавжди змінити в погану сторону дружбу зі стажем між жінками? Я думала ніщо. Але давайте подивимося чи маю я рацію. Ми з Оксаною знайомі

You cannot copy content of this page