Головна

olesya

Після весілля зібрали придане і я “поїхала в невістки зі сльозами на очах”. Батько казав: “Марічко, ти сильна у мене донечка, візьми себе в руки – все буде добре!” Я прийшла у чужу мені хату, свекруха стелила ліжко, а постіль була якась брудна, не хотіла навіть лягати. Коли вона вийшла, тоді сказала до чоловіка: – Павле, нам подарували постіль, давай поміняємо. Той погодився. А на вихідних ми поїхали до моїх батьків
життєві історії 0
“Ти все одно з ним не будеш жити, повернешся додому”, – такі слова я почула напередодні шлюбу від мами. З цим і живу досі. Весілля відгуляли у мене
За пару тижнів у дітей мало відбутися скромне весілля, а сватів я в очі не бачила. Степан мовчав, ніби води в рот набрав. Та я знайшла вихід. Коли в церкві священик озвучив перші оповіді (там вказаний і вік, і прізвище і адреса), я нікому нічого не сказавши дома, купила гостинці і поїхала на знайомство. В них дома я ледь пів години пробула. Чесно, я все очікувала, але щоб так люди жили – ні!
життєві історії 0
Я була щаслива за дочку. Катерині 33 роки вже минуло, і вона зустріла “свого єдиного”. Просто я не знала, в яку сім’ю вона потрапила. В Катерини були хлопці,
Ми з сином приїхали з Закарпаття і я “отримала” від чоловіка, що більше потратила грошей, ніж він очікував. Я мудріша і промовчала. А вже на вихідних ми поїхали в село до його мами. Там на нас чекала і рідна сестра Ореста з дитиною, яку сама виховує. Ввечері я йшла до літньої кухні, щоб води попити, і почула їх розмову. – Ти цього місяця переведи мені більшу суму. Я схудла, треба гардероб змінити!
життєві історії 0
Ми з чоловіком не бідуємо, але і прискладати якісь гроші, як то кажуть, на “чорний день” нам не виходить. Тому коли я дізналася, що Орест дав, не позичив,
Мама не могла змиритись з тим, що зять до неї звертався офіційно – Марія Григорівна. Я ж просила не зчиняти “бурі”, що все з часом зміниться, що йому в зятях складно. Та мама цього розуміти не хотіла. Одного разу, я ще спала, як з кухні почали доноситися гучні звуки. Борис, не випивши навіть кави, поїхав на роботу. З мамою була серйозна розмова, та так до нічого доброго вона й не привела
життєві історії 0
Як важко жити “між двома вогнями”. У шлюбі з Борисом я вже п’ятнадцять років. Він прийшов у зяті. Дуже важко йому було привикнути до моїх батьків, адже його
Після весілля син почав просити мене переїхати в напівпідвальне приміщення Каті, а вони переберуться до мене. Але я не хочу на старість літ в чужі стіни селитися. Я відмовилася, але через незручність перед дітьми, запросила їх в свою квартиру, виділивши кімнату. З перших днів взялись вони мене “дзьобати”. А сваха недавно сказанула: “Чого ви молодим дорогу не уступите? Я б з вас орендну плату не брала”
життєві історії 0
Після весілля син почав просити мене переїхати в напівпідвальне приміщення Каті, а вони переберуться до мене. Але я не хочу на старість літ в чужі стіни селитися. Я
Дмитро поїхав до Німеччини і почав висилати нам кошти. Я наймала майстрів, які зробили нам фасад навколо будинку, замовили бруківку на подвір’я, так сусідка перестала з нами вітатись, а її чоловік то взагалі говорив, що ми з мамою чарівниці і що ми “цупимо” їх щастя. А потім ми встановили нову ковану браму. – Хвіртка по середині, то так не має бути. Тай високо ноги підіймати через перегородку потрібно. До нічого та ваша брама, немає вона належного вигляду. Я би такої не ставив!
життєві історії 0
Заздрість вона живе в кожному із нас, та має вона два різні кольори. В когось вона білого кольору, і це в меншості випадків, коли ближній радіє за тебе
Я чоловіку дала дві тисячі з собою, але все ж надіялась, що син в тій клініці за тата заплатить. Приїхав Андрій з двісті гривнями в кишені, і сказав: “За бензин не взяв, і вже добре”. Але після 24 лютого все змінилося. Діти моєї рідної сестри, що в Америці живе, почали нам посилки слати. Колись, як ми ще молоді були, сестра нас сильно виручала. Тепер кожного дня син з дочкою наввипередки дзвонять, чи не “летить” нам часом щось
життєві історії 0
Діти про нас з чоловіком ніколи не дбали, хоча ми все для них робили. І ось тепер, коли я почала отримувати посилки з Америки, від дітей своєї сестри,
Син купив собі і Наталі по крутій машині, почав будувати царську дачу. Я ще хотіла, щоб він все оформляв на мене, але син і слухати не хотів. Він довіряв Наталі, хоч там здалека було видно, що кине вона його при слушній нагоді. Дванадцять років вони прожили разом. Наталя до того дня ретельно готувалася. Все в неї було прораховано. Я таки зустріла її в місті і “вилила” свою душу. Людина і дня не пропрацювала, а роток роззявила на все і зразу
життєві історії 0
Відчувало моє серце, що все у Віталика і Наталі закінчиться розлученням. Чому тільки не вберегла його, тепер залишився без нічого, бо та все прибрала до рук. Вона свого,
Мама Дениса, як почула, що ми плануємо скромне весілля в українському стилі, сильно розсердилася. “У нас велика родина! Має бути все на вищому рівні. Я ганьбитись не буду”. Але мені шкода своїх батьків. У мене братик з особливими потребами, коштів на нього йде багато. Я коли мамі про це розказала, вона обійняла і попросила не хвилюватись. Я не хочу псувати стосунки з майбутньою свекрухою, але і йти проти своїх бажань – не хочу
життєві історії 0
Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомились в кіно. Денис дуже голосно реготав над переглядом фільму, а я сиділа поряд і мене це дуже дратувало. В цей день в
Це була обідня перерва, і в їдальні, як завжди, поглядом шукала, де мій Віталик, та щось не могла знайти його. Подумала, що затримується, тому вирішила зайняти столик. Коли лише присіла, до мене підійшла незнайома жіночка, сіла біля мене і каже: “Я знаю, що ти Люся, мене звати Ніна, прийшла сказати, що чекаю дитину від Віталика. Не чекай його, він більше не повернеться, з роботи теж звільнився. Вибач, але таке життя”
життєві історії 0
Завжди думала, якщо ти з близнят – то й доля буде вдвічі кращою і щасливішою! Незабутнім було наше з Лесею дитинство, чудова юність. Ми відчували нерозривний зв’язок одна

You cannot copy content of this page