Головна

olesya

Одного дня бабуся переказала через поштарку, щоб я до неї прийшла з Данилком, бо має щось цікаве розказати. До її подруги приїхала дочка Ліля з Італії, яка проживає там вже багато років. Вона і попросила, щоб та якось мені допомогла, а та радо погодилася. Вже за місяць я ходила італійськими вуличками. Син залишився з бабусею. А через три місяці я дізналася, що чоловік привів в хату іншу
життєві історії 0
Вони вже все вирішили за мене, Данилко залишиться з бабусею Анною, документами займеться дочка подруги бабусі, а я все пізніше відпрацюю, ну і звісно, роботу вона знайде мені
Невістка як поріг моєї хати переступила, я ж подумала, заживу нарешті, відпочину, бо ж молодиця – все поможе! Так! Помогла! Недовгою була моя радість. У них своє життя, а я не втручалась, бо бачила, як Степан за жінкою горою стає. Більше з молодшим Іваном була, час йому приділяла. Почали на побутовому рівні ділитись з невісткою, дійшло до поділу “баняками”, а закінчилось тим, що я покинула рідні стіни
життєві історії 0
“Пригріла ж ти на своєму порозі…”, – так часто чула від людей! Виявляється, що це правда. Звати мене Оксана, я вже давно на пенсії. З Лесею (моєю свахою
На прощальній церемонії за мамою Орися поводилася дуже дивно. Я навіть подумати не могла, що всьому виною гроші, про які я ні словом ні духом. Після ми замовили невеличке кафе, що знаходиться в нашому селі. Я за все оплачувала сама, сестра навіть не спитала, чи є в мене гроші. Я ледь встигла деякі страви забрати, що не доїли люди, як сестра мене почала підганяти. А дома ми разом зайшли в кладову, де Орися почала відсувати тумби, які роками не рухалися
життєві історії 0
Після того, як ми пом’янули маму, вона дуже почала рватися додому Я вже давно пенсіонерка. Чоловіка не стало в 2020 році, коли почалась ця недуга з Китаю. Ми
У всьому чоловік мене підтримував, тому зі своєї кімнати почали ми виносити старі меблі: серванти, креденси, тумби. А свекруха була недовольна. “Як так, Галю, – мовила вона мені, – ми з дідом так довго заробляли на ці меблі, а ти прийшла і свої “порядки” заводиш”. Та найцікавіше трапилося, коли я була при надії. І хтось ще буде мене заставляти цих людей “мамою” і “татом” називати
життєві історії 0
Так і не змогла Любов Іванівну (свою свекруху) мамою кликати. Лише один раз, коли під час весілля староста вручав грамоту, присвоївши мені нове звання “невістки”, я мала сказати
На другий день забігла я до куми, щоб віддати запасні ключі від будинку, адже забула за це вчора, та й кума так поспішала, що не нагадала мені. Я ходила поливати вазони, поки вони були на відпочинку. На прозі їхньої хати стояла каструлька з приготовленою їжею для собаки, у них вівчарка, а в цій каструлі, ви не повірите – мої рогалики. Я вирішила цю тему не підіймати, хоча на душі стало так неприємно!
життєві історії 0
Сьогодні, як зазвичай у суботу, я на кухні печу випічку. Моя сім’я полюбляє щось солоденьке до чаю, а я люблю їх радувати новими рецептами. Ми з чоловіком після
Ми з чоловіком живемо в моїй квартирі, тому коли від хресної йому перейшла ця однокімнатна, ми зробили ремонт і повністю підготували її до оренди. Минав час, а квартира пустувала. Я ж почала підганяти Дмитра, як-не-як, а пропадають гроші. І лише згодом я довідалася, що там вже давно живуть, тільки не орендарі, а “друга” сім’я брата мого чоловіка. Я не знаю, як тепер маю дивитися Тетяні в очі. Дмитро каже мовчати
життєві історії 0
Я стільки років прожила з чоловіком, і жодного разу не дорікнула йому, що живе Дмитро в моїй квартирі, а він диви, як “запірився”. Я в батьків єдина дитина,
Коли колгоспи розпалися і роботи не було, свекор поїхав на заробітки в Чехію, а за деякий час прийшла звісточка: “Маю іншу, чекаємо на дитину”. Приїхав лиш на весілля дочки. Такий смирний і лагідний, пробачення просив у свекрухи – і вона пробачила. Та не довго тривав спокій. На той раз чкурнув до Польщі. Та сталося так, що здоров’я “здало”, прийшлося чоловіку привезти його додому. Поселили ми його в літній кухні. Та свекруха туди ні ногою
життєві історії 0
Не повірите, але мені шкода свою свекруху. Вже майже двадцять років в невістках (всяке було, хата не церква), але дивуюся їй. Чому вона така? Жила з чоловіком, Бог
Коли стало геть скрутно, чоловік і нагадав брату, щоб той віддав йому борг в п’ятдесят тисяч. Сергій почав просити, ще трішки почекати. І все б нічого, та ввечері від його дружини Віки прийшло повідомлення, від якого в мене волосся дибки стало. “Ти б стидався. Брат називається. Нам зараз також важко, а тобі гроші подавай. Ти скажи Олені, нехай свою “спідницю” з дивана підіймає, сина в садок оформлює, і йде на роботу. Чого вона досі дармує?”
життєві історії 0
Таки прилетіло “бумерангом” Вікторії, і нічого, що з того часу минуло довгих дев’ять років. Ми з чоловіком і маленьким сином жили в Донецьку. Коли все почалось в 14
Якби я того дня не втекла до Італії, то б до старості літ нюхала Іванові шкарпетки. А так я живу як пані, бо Бернардо, то вам не Іван. В нас навіть прислуги є, до речі, українці. Нещодавно кума сказала, що Іван в Україні якусь жінку має. Мені її по справжньому шкода. А якщо чесно, то Іван правильно робив, що мене на заробітки не пускав. Певно відчував, що як поїду, то з кінцями. Ще б пак. Я і так поруч з ним пів життя – як в трубу!
життєві історії 0
Мій Іван правильно робив, коли мене не випускав на заробітки до Італії. Певно серце йому підказувало, що як поїду я, то вже з кінцями. Ще б пак. Я
Мирося коли з міста приїжджає, ох мама і радіє. Все готує: сир, сметану, молоко, свіжі яйця – все найкраще, щоб доця мала що з собою взяти! І бачили б ви, як мама її обіймає, цілує в чоло, коли та прибуде. А я одного разу не витримала і кажу: “Мамо, а мене чому не обіймаєте?” На що почула: “Обійдешся! Не заслужила!” Чим я так завинила перед мамою, що не відчуваю любові? Адже ми діти доти, доки живі наші батьки!
життєві історії 0
Моя історія про обійми… Якими різними вони бувають. Неймовірні вони у закоханих, дружні і легкі у товаришів, вірні і на все життя у рідних людей, а от обійми

You cannot copy content of this page