життєві історії
В Україні я працювала в ресторанному бізнесі, поки не втратила все в березні. Моя сестра на той момент вже 7 років жила в Італії, біля Неаполя. Віка сказала
Всі в селі казали мені, що в сорок п’ять вже пізно мчати до Італії. Але як жити зараз на Харківщині? Я теж думала, що життя вже ніяк не
Після дзвінка, який закінчився зі свекрухою, м’яко кажучи, не добре, я внесла Іванну Йосипівну до “чорного списку”. На диво чоловік мене підтримав, і навіть пообіцяв поговорити з “мамочкою”
Ми з Геною познайомилися, коли булистудентами в університеті. З того часу ми стали нерозлучними, будували плани на майбутнє, збиралися одружитися. Нині ми вже третій рік живемо разом. Я
І попри всю красу тутешнього життя, є речі, які не відбуваються у гарному житті італійців. Я опинилася в Італії, вже знайшла роботу, син ходить в український клас. Італійці,
Ми познайомилися з Хуаном два роки тому, під час моєї подорожі в Барселону. Тоді я і не уявляла, чим це обернеться. На Україну напали, я втратила дім і
Аж раптом почула український суржик. Не повірила своїм вухам. “Ви що, наші?” – запитала. “Ваші”, – відповіли військові. Тієї ж миті я розплакалася: історія дівчинки Анжели, яка дивом
Юля махнула рукою на походеньки Василя. – Все рівно до дитини вернеться. – Але не тут то було. “Розумна” Олександра зуміла приборкати коханого своїм цікавим станом. Але це
5 місяців тому ми з чоловіком стрімко почали будувати наш італійський будинок – нам треба прийняти і поселити в ньому 7 рідних з України, які там поневіряються по
Ми – я і двоє моїх дітей – прибули в Іспанію у травні з Бучі. А до цього перебивалися з оренди на оренду у Франківську, адже квартиру, яка