життєві історії
Я з маленького грецького села на Донеччині, де ми з родиною щасливо собі жили. Але всі ці події загнали нас до родичів на Кіпр. раніш ми там відпочивали,
Від цих бразильських побутових звичок мене іноді просто пересмикує, і чому я не поїхала у Польщу до сестри? А вона ж запрошувала. Так ні, захотілося побачити далеку країну,
Діти, онуки моїх знайомих десь ближче, в Європі, а багато хто вже й повернувся. А сенс мого життя – моя єдина пізня донечка Ганна, яку я народила в
Я поїхала на початку березня у Фінляндію до двоюрідної сестри, але довго не витримала і повернулася в Україну. Розумієте, я літня людина і від своїх усталених життєвих звичок
З самого ранку я ледь прокинувся, як в двері задзвонив тесть. Тільки з ним “розібрався”, як на порозі постала теща. Ну мене і злість взяла. Але навіщо все
Ми виїхали з Ірпеня у Фінляндію. Я не мріяла жити в цій країні, але тепер хочу й чоловіка забрати з часом. Бо є й мінуси. але переваг набагато
Багато зараз читаю тут дописів про досвід перебування в інших країнах. Зізнаюся, сама я до всіх цих подій ніколи не була закордоном – ні грошей не було, ні
Для тебе біженство – це лише спосіб побувати за кордоном. Ну от зізнайся сама собі, що ти в нашому селі бачила? Що бачили твої діти, онуки? – сказала
Ми з дружиною обоє молоді айтішники, нам притаманно прораховувати наперед. Тому ми “вискочили” з України 15 лютого. Помоталися по багатьом європейським країнам і містам, але зараз у Вінниці.
У нас трійко дітей – Марічка і близнята Орест і Назарчик. І ми так, скористалися запрошенням друзів і шансом показати дітям Америку, дати їм квиток у краще життя.