життєві історії
Ми зустрілися випадково. Кожен із нас протягом трьох років після важкого розриву уникав цієї зустрічі. Напевно, підсвідомо виникав стpaх, адже маленька іскра, що неминуче спалахне від поглядів, здатна
У палаті нас було п’ятеро. Першою сюди прибула Оленка. Це вона репетувала на все відділення, коли мене тільки привезли на «Швидкій». Лікар, оглянувши мене, припустила, що я народжу
Настала весна. Вона не любила цю пору року, коли все оживає, знаходить нове життя. Їй більше подобалася зима, що сковує душу холодом і порожнечею. Вона любила довгими зимовими
Я вивіз з Донеччини всіх своїх жінок, а мої рідні – мама, тато й родина сестри – залишилися, на жаль, там. Але розповідати хочу не про це. Ми
Я вже доросла, мені 35 років. Я пам’ятаю себе приблизно з двох років, жили ми тоді з моєю прабабусею, вона завжди із задоволенням няньчила мене і шалено любила.
Все, як завжди робила. Як щороку, чекаючи їх: сина, невісточку, двох онуків. Огірочок – до огірочка, ось ці в цю миску, а ці – ось в цей тазик:
Батько чоловіка відразу як овдовів одружився з іншою жінкою. Тепер він виховує її онуків, гуляє з ними, а наш син йому як чужий. Я намагалася залучити дідуся до
Все життя живу з цим болем. З болем, що в мене немає мами, хоча моя мама жива і зараз. Минулого тижня був її день народження, і ось думки
Переїхали до нас батьки чоловіка, і я відчуваю. що доведуть вони нас до розлучення. От хоча б ця ситуація з автівкою. Але про все по порядку. Все життя
Через те, що моя дочка з подругою виїхала поки що в Австралію, чоловік не дозволяє мені зробити заповіт на Аню. Чоловіку Тимофію дісталася у спадок ця квартира від