Головна

життєві історії

Одружені ми з Вікою вже два роки, живемо у моїй квартирі нам по 27 років. Вважаю, що настав час подумати вже і про дітей. Служу я по місцю проживання, у Львові. Але мене непокоїть, що дружина працює у ресторані. Дуже хотів би дізнатися жіночу думку на цю тему, навіть напевно покажу дружині коментарі
життєві історії 0
Одружені ми з Вікою вже два роки, живемо у моїй квартирі нам по 27 років. Вважаю, що настав час подумати вже і про дітей. Служу я по місцю
Але ж його довіра до мене мала бути відновлена! Нестало дідуся за добу. Я так і не попрощалася з ним. І щоразу я прокидаюся у сльозах, усією душею прошу вибачення у дідуся. І в ластівки. – Ластівка – це на щастя, – казав дід, – а якщо вона полетить – значить, буде біда
життєві історії 0
На схилі років дідусь втік від бабусі до села і там збудував собі чудову цегляну хату, в якій деякий час жив, приспівуючи. Але бабуся, дізнавшись про те, що
Вчора людей із Краматорська було багато, дуже багато. Потяги прибували, люди підходили поїсти і поговорити. Жартувала, що половину України ми нагодуємо польським тунцем, бо він буквально заполонив наш склад. Я не вмовлятиму їх на бутерброд із тунцем. Вони ж їхали до нас, ми ж уже знайшли для них каву
життєві історії 0
Вчора людей із Краматорська було багато, дуже багато. Потяги прибували, люди підходили поїсти і поговорити. У нас саме була рисова каша на молоці – типова ранкова їжа, я
Киянка Анна 24 лютого вирішила, що тікатиме з Києва у Мотижин до батьків. Міркувала, що це село на Київщині трохи осторонь від траси і нікому не буде цікавим. У її батьків тоді жили й інші родичі. – 27 лютого в село великою колоною зайшли вони
життєві історії 0
Киянка Анна Кебець розповіла, як 24 лютого вирішила, що тікатиме з Києва у Мотижин до батьків. Міркувала, що це село на Київщині трохи осторонь від траси і нікому
Дмитро з родиною примусово депортовані з Маріуполя. Він з дружиною та 10-місячною дитиною місяць просидів у підвалі, а коли вирішив, що таки треба вибиратися, сімейний автомобіль уже був розбомблений. – З нас взяли по тисячі гривень з особи, тобто повна машина людей – 6 тис. грн. Ми їмо, а нам в обличчя тицяють камеру щоб розповіли, як жахливо в Україні
життєві історії 0
Дмитро з родиною примусово депортовані з Маріуполя. – Ми їмо, а нам в обличчя тицяють камеру щоб розповіли, як жахливо в Україні, – розповідає чоловік. Маріуполець Дмитро, як
Все як у всіх: кохання, квіти, подарунки, завжди разом, обручка, весілля, дитинка. І поїхало. Народився здоровий хлопчик, через 3 місяці довелося зробити операцію (спадкове) і у дитини відмовили ніжки. Одного вечора йому надійшло повідомлення
життєві історії 0
Все як у всіх: кохання, квіти, подарунки, завжди разом, обручка, весілля, дитинка. І поїхало. Чекали первістка всі: і ми з чоловіком, і бабусі з дідусями. Народився здоровий хлопчик,
Виростила я дочку сама з дев’ятирічного віку. А тепер зять не дозволяє приїхати до них, хоч я живу недалеко від Чернігова, а вони у Львові. Я для неї завжди на першому місці була. Тепер розумію, що через це розвалився її шлюб
життєві історії 0
Виростила я дочку сама з дев’ятирічного віку. Вірочка росла слухняною і люблячою, і навіть після заміжжя залишилася такою. Я для неї завжди на першому місці була. Тепер розумію,
Подруга з чоловіком і дитиною вирвалися з жахіття Маріуполя через Бердянськ  у Феодосію, там у неї рідна бабуся. Я за них дуже рада. Вона розповідає, як їм там місцеві допомогають, але коли я запитала, вона вже два дні мовчить
життєві історії 0
Подруга з чоловіком і дитиною вирвалися з жахіття Маріуполя через Бердянськ  у Феодосію, там у неї рідна бабуся. Я за них дуже рада. Не буду описувати жахіття, які
Я заміжня 7 років. Чоловіку Дмитру майже 40, мені 32 роки. Свекруха Марина Артемівна буквально живе з нами, хоч живемо ми окремо. Вона в курсі абсолютно всього, що я їм, як сплю, як працюю і навіть особистіших речей. Здавалося б, можна вже піти та попрацювати на благо сім’ї. З останнього, від чого я взагалі в осаді
життєві історії 0
Я заміжня 7 років. Чоловіку Дмитру майже 40, мені 32 роки. І всі ці роки чоловік у прямому значенні слова обожнює свою маму. Робить для Марини Артемівни все,
Одну ніч прожили без благ цивілізації. Забили в кімнаті всі шибки фанерою і на метровому матраці вчотирьох переспали, потім поїхали до батьків. Там було тепло і сито, але всю ніч літало з усіх боків. Вранці взяли штани на зміну, склали в рюкзак, і на легковику поїхали туди, де не стріляють. Я дивом знайшла будинок за 15 хвилин і не розуміла, в чому каверза. Потім почались гості. До нас приходили з усієї округи. Я за цей час навчилася говорити чисто українською та отримую від цього задоволення
життєві історії 0
Місяць як один день і завдовжки у рік. Ми поїхали на початку. Одну ніч прожили без благ цивілізації, зокрема тепла. Забили в кімнаті всі шибки фанерою і на

You cannot copy content of this page