fbpx
Головна

життєві історії

– І горда, і пихата, і слова доброго не скаже, і в ноги не падає при зустрічі, – свекруха говорила про невістку подругам, – Сина мого охомутала, жити зовсім не дає, він ще зовсім молодий, йому б з друзями гуляти, а він дитину бавить! І вона майже на десять років старше Вані!
життєві історії 0
Жили – були, як в казці, Іван та Поліна, добре жили, дружно, любили один одного, і була там ще зла відьма, свекруха. Так вона жінка начебто хороша, проста,
Вчора вранці відбулося ось що. Знову – підйом в школу, чергова сварка. І бабуся на сльози дочки крикнула: «Не підеш до школи, будеш сходи мити. І взагалі в інтернат тебе здамо!». Подібне я чув все своє дитинство і юність. Після того, як донечка пішла в школу, я висловив бабусі все, що про неї думаю, і щоб не сміла дитині більше нічого подібного говорити, і що наступного разу вона пробкою вилетить з нашого будинку
життєві історії 0
Через мою бабцю наше сімейне життя перетворилося на казна що. Нам з дружиною по 29 років, одружені вже 8 років, є двоє дітей. Дочка навчається у першому класі.
В цій ситуації моя дружина веде себе дуже не розумно, а її рідня – хитрюща. Особливо – старша сестра. Це ж ясно, як Божий день: тільки батьки переїдуть в квартиру дружини, яку вона зараз здає, вони одразу приберуть її до рук. Сестра обіцяє платити моїй дружині за проживання батьків в її квартирі, та я в це ні хвилини не вірю
життєві історії 0
В цій ситуації моя дружина веде себе дуже не розумно, а її рідня – хитрюща. Особливо – старша сестра. Це ж ясно, як Божий день: тільки батьки переїдуть
З однокласником Микитою я почала зустрічатися, щоб забути попереднього хлопця, якого дуже любила. Але поступово я в нього щиро закохалася. і ми почали думати про весілля, визначилися з датою. І тут мій наречений заявив, що весілля не хоче, а краще поїхати на відпочинок за кордон. А як же біла сукня? Це ж раз у житті! Що я скажу рідним? Мама про це й чути не хоче
життєві історії 0
З однокласником Микитою я почала зустрічатися, щоб забути попереднього хлопця, якого дуже любила. Але поступово я в нього щиро закохалася. і ми почали думати про весілля, визначилися з
Лікарі вдіяти нічого не могли, тому через деякий час, я стала вдовою. Декілька місяців я пожила зі свекрухою, а потім переїхала до мами. Кожен день я думала про те, що була б у мене дитина, навіть усиновлена, мені було б легше жити на цьому світі. Але повернути вже нічого не можна
життєві історії 0
Хочу розповісти свою історію з життя саме тут, тому що поділитися мені більше ні з ким. Близької подруги у мене немає, а від мами і так чую одні
Я стільки сил в неї вклала. Весь свій час я присвячувала Даринці, а тепер, коли вона стала дорослою, вона має сміливість говорити, що їй цього не потрібно було, що все це я робила з нею, через свої нереалізовані мрії. Допоможіть мені! Подивіться поглядом зі сторони і скажіть, де тут моя вина? Що я зробила не так?
життєві історії 0
З 1 рочку моя Даринка відрізнялася від своїх однолітків. Була гіперактивною. Наприклад, коли всі інші дітки спокійно гралися в пісочниці, вона “намотувала круги”. Тобто її треба було постійно
Все, що в той момент говорила мама, було: “Не заздри брату, він того вартує”. Заздрити було ніколи, в той час я носила під серцем дитя, і почувалась дуже погано. Розказувати не хочу, слава Богу, що жива залишилась. Просто тоді до мене нікому не було діла: батьки дбали лише про синочка, а сам Іван про мене і не згадував
життєві історії 0
Нас у батьків двоє: я і молодший брат, мені вже 52, а братові 45. Тато був військовий. Мамі було дуже важко зі мною і мене віддали на виховання
Моєї мами вже кілька років немає в живих, а мене досі мучить вина перед нею, тому я вирішила написати. Хочу виговоритися на папері, так як розповісти більше нікому. Коли я зібралася за Івана заміж, мама всіма способами намагалася цьому перешкодити. Головною причиною її незгоди було те, що батьки мого хлопця любили заглядати в чарку. Але я не могла зрозуміти, до чого тут батьки, адже мій Іванко не такий
життєві історії 0
Моєї мами вже кілька років немає в живих, а мене досі мучить вина перед нею, тому я вирішила написати. Хочу виговоритися на папері, так як розповісти більше нікому.
Мені 23 роки, є чоловік-ровесник і 8-місячна донечка. І я дуже ображена на свекруху, не хочу, щоб вона спілкувалася з малою. Справа ось у чому. Я не збиралася близько спілкуватися з нею від початку, бо в мене кілька знайомих подруг не спілкуються тісно зі свекрухами і їхнім родинам це тільки на краще. Ще перед весіллям, якого ми з коханим і не хотіли, свекруха вимагала, щоб я не народжувала дитину, але вимагала не в мене, а у моєї мами
життєві історії 0
Мені 23 роки, є чоловік-ровесник і 8-місячна донечка. І я дуже ображена на свекруху, не хочу, щоб вона спілкувалася з малою. Справа ось у чому. Я не збиралася
Коли зрозуміла, що ношу під серцем дитя, я одразу ж пішла до нашого спільного знайомого, щоб той повідомив Ігорю, але відповіді я не отримала. В той час телефонів не було, тому залишилася я одна зі своєю ситуацією. Ігор, звичайно ж, в нашому селі більше не з’являвся. А для чого? Дитина – це ж відповідальність. Найцікавіше, що через стільки років, він знайшов мене у фейсбуці
життєві історії 0
Мені вже близько 50-ти, і я ніколи б не подумала, що зі мною таке може трапитись. А все цей інтернет. І як ми колись без нього жили. Коли

You cannot copy content of this page