Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези. Звісно, ти ж не можеш, оскільки кожного року у вас з чоловіком по дитині з’являється. – Я розумію, перед Богом я її мати, бо тримала дівчинку перед вівтарем, але ж це не означає, що я все життя буду допомагати Лілі фінансово. Похресниці вже не п’ять, і навіть не десять років. Вже й сама може підробляти
Моя Ліля ще жодного разу в Туреччині на морі не була, – сказала мені по телефону Оксана. – А нічого, що вона твоя дочка? Ось бери і вези.
Мама просто не хоче непорозуміння із сином та невісткою, а я без житла. От і все. Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. – Нехай Льошка з сім’єю поки що там поживе, а ти, як підростеш, я цю квартиру продам, гроші між вами поділю. Та й як збирати, якщо Юлі то на море треба, то машину, то шубку купити. – Правильно, дочко. Спочатку спробувати на смак побут треба, перш ніж заміж бігти
Мама зайняла прекрасну позицію – я ні до чого, розбирайтеся самі, мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. Але це не так. Зрозуміло, що вона не хоче непорозумінь
Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав у нашій спільній квартирі. Ми погодилися, не на вулицю ж їм йти. І вони увесь час на утриманні у батьків сиділи, не працювали. Квартира у нас розподілена аж на 7 частин. Дружина у ігоря знайшла іншого, словом, розлучення. А мама примудрилася ще й дачу на онука переписати. А коли я запитав, чому так, сказали, що дача тебе не стосується. До речі, квартира трикімнатна, 80 квадратів, і я кажу, що забираю свою частку і все. Мати говорить: «ні, я продаю квартиру, і купую будинок, і ніяких часток не буде»
Мій молодший на шість років 35-річний брат Ігор привів дружину та двох дітей, прописав у нашій спільній квартирі. Ми погодилися, не на вулицю ж їм йти. І вони
Сказати, що ми з чоловіком заможні, то ні, але не бідуємо. Діти дорослі, дочка у Китаї заміжня, син у столиці, як і ми, живе окремо, ще не одружений. Маємо квартиру і бутічок одягу у центрі міста. Приїхала університетська подруга моя, але після кави образилася, що я до себе не повела. А просто є у мене принцип, навіть діти і батьки в готелі ночують, коли приїжджають, а то знайома всього лиш. – Як добре, що ти у Києві і мені не треба житло орендувати
Сказати, що ми з чоловіком Арсенієм заможні, то ні, але не бідуємо. Колись удвох переїхали у столицю, заробляли, де тільки можна, і садівниками, і прибиральниками, і на будівництві.
Валеро, нічого путнього з твоєї Марічки не вийшло!, – сказала мені сестра колишньої дружини. – Я одного дня приїхала, в домі її не застала, а Володя, синок ваш, дивився не мене такими жалісливими оченятами. Я його й до себе забрала. А про Марічку краще не питай. Вона вже не та, яку ти покохав. – З того дня й почав син зі мною жити. В сільську школу Володю прийняли без проблем. З того часу минуло багато років
Валеро, нічого путнього з твоєї Марічки не вийшло!, – сказала мені сестра колишньої дружини. – Я одного дня приїхала, в домі її не застала, а Володя, синок ваш,
Буде краще, якщо ти відвезеш Тимофія до бабусі. До того ж, вона його любить. А ми часу гаяти не будемо, і приведемо на світ своїх, загальних діток, – сказав одного дня Максим. Я навіть слухати цього не хотіла, тому й забрала сина і пішла світ за очі. Проходячи центральною вулицею міста, задзвонив мій телефон. Це була свекруха від першого чоловіка – Ольга Петрівна. – Зроби, як я тобі велю!
Буде краще, якщо ти відвезеш Тимофія до бабусі. До того ж, вона його любить. А ми часу гаяти не будемо, і приведемо на світ своїх, загальних діток, –
На вихідних Світлана приїхала в село на маршрутці. Не скажу, що Марічка була в захваті, але ті цукерки, які мама привезла – взяла з її рук, і навіть обійняла. Пробула з нами Світлана навіть не годину, і повернулася в місто. Згодом я їй в телефонній розмові натякнула, щоб купила дочці теплі речі, бо зі всього вже виросла. – Мам, а який у Марічки розмір?, – у відповідь почула я. Рідна мама називається!
На вихідних Світлана приїхала в село на маршрутці. Не скажу, що Марічка була в захваті, але ті цукерки, які мама привезла – взяла з її рук, і навіть
Я не встигла відкласти телефон, як Василь примчав на своєму мерседесі і привіз сина. Він двічі підіймався до квартири, щоб занести всі пакети. Так довго з татом Вадим ще ніколи не був. Я приготувала улюблені страви свого синочка, тільки нічого його в цей момент не тішило. Щоб хоч якось розрядити обстановку, я витягла з шухляди заборонені сухарики, які він так любить. – Мам, хочу тобі дещо розказати!
Я не встигла відкласти телефон, як Василь примчав на своєму мерседесі і привіз сина. Він двічі підіймався до квартири, щоб занести всі пакети. Так довго з татом Вадим
Ми з Вірою сиділи на кухні, а син в дитячій кімнаті читав книжку. Я й подумати не могла, що він якимось дивом почує нашу розмову. Цю таємницю від чоловіка я приховувала більше десяти років. Коли Стас з Маргариткою повернувся з дитячої кімнати, подружки вже не було. Вона ніби відчувала щось не добре, і вчасно “змилася”. – Це правда!, – наголошував Олег. – Я своїми вухами чув, як тітка Віра з мамою про це говорили!
Ми з Вірою сиділи на кухні, а син в дитячій кімнаті читав книжку. Я й подумати не могла, що він якимось дивом почує нашу розмову. Цю таємницю від
Напередодні вихідних Уляна мені задзвонила. Ми побесідували, але нам цього було мало, тому я й запросила подругу з сином до себе в гості. Наші діти з одного року, їм весело і цікаво разом. Ми ж з Уляною сіли у вітальні за столом, включили на повторі улюблену “Холостячку”, і давай говорити про життя. З того часу минуло декілька днів, а я все ніяк не можу заспокоїтись. Ну треба ж бути такою наглою!
Напередодні вихідних Уляна мені задзвонила. Ми побесідували, але нам цього було мало, тому я й запросила подругу з сином до себе в гості. Наші діти з одного року,

You cannot copy content of this page